Головний тренер дівочої збірної (U-17) вважає, що за останній рік молоді гравці все ж стали сильнішими.

23-27 листопада у Тбілісі відбудеться чемпіонат Східноєвропейської волейбольної асоціації (EEVZA) серед дівчат до 17 років, у якому візьме участь і збірна Україна. Про склад команди, підготовку до турніру, а також про те, чому молодому поколінню українських волейболісток складно конкурувати зі своїми ровесницям з інших країн, натомість, в яких компонентах наші дівчата суперницям не поступаються, в інтерв’ю прес-службі ФВУ розповів Богуслав Галицький, головний тренер жіночої збірної України (2000-2001 р.н.)…

Нагадаємо, що торік на аналогічному форумі у польському Олецко підопічні Галицького посіли четверте місце. Здобувши дві перемоги (над волейболістками з Грузії та Литви – по 3:0) та зазнавши однієї поразки (від господарок майданчику – 0:3), вони посіли у свої групі «А» друге місце, після чого зустрілися у стиковому матчі за «бронзу» з другою командою квартету «В» – Росією. На жаль, остання виявилася сильнішою (3:0).

- Богуславе Андрійовичу, чи легко було визначитися з кінцевим списком гравців збірної? На кого з дівчат, з якими ви у грудні 2016 року грали в Олецко і згодом через два місяці у Ризі – у відбірковому турнірі до чемпіонату Європи  (U-18), розраховуєте у Тбілісі особливо?

- Насамперед, розраховую на підопічних зі своїх клубу. Вікторія Даньчак та Яна Шевеля грають у стартовій шістці «Волині». Плюс у нас є ще Наталія Ксендзук. Якби так у кожній команді Суперліги в основі виходили хоча б одна-дві волейболістки 2000-2001 років народження, було би простіше збирати команду U-17.

Взагалі ж, за підсумками тренувального збору, маю сказати, що протягом останнього року багато гравців стали сильнішими. Тому, попри деякі сумніви, нам вдалося зібрати досить бойову ведучу шістку. Та й з гідною ротацією все гаразд. Варто зауважити, що в нас вісім дівчат мають зріст більше 190 см! На щастя, в останній момент встигли зробити закордонні паспорти хорошим волейболісткам із Запоріжжя: двом Вікторіям – Лохманчук та Ніколайчук і також Анастасії Романчук. Натомість, на жаль, через проблеми з документами не поїде з нами цікава виконавиця з Харкова – Єлизавета Лазуренко.  

Загалом же на збір були викликані 18 дівчат, 14 із них полетять у Тбілісі.

- Розкажіть, будь ласка, як і де проходила підготовка збірної до турніру у столиці Грузії?

- Збір заздалегідь був запланований з 12 по 22 листопада у Луцьку. Як ви розумієте, за цей час багато зробити неможливо. Тому зранку працювали у звичному режимі, а після обіду проводили ігрові тренування. Планували провести спаринги з командами Суперліги – «Волинню» та «Регіною», однак зрештою грали тільки з лучанками. Завтра проведемо останній – четвертий – контрольний матч. Більше, в принципі, і не треба, адже загальних тренувань і без того бракувало. Зате фактично визначилися зі стартовою шісткою, а також переконалися, хто в якій зоні буде діяти краще.

- Ви вже мали можливість, так би мовити, прицінитися до суперників на минулорічному чемпіонаті EEVZA (U-17) і вже у цьогорічному відборі на чемпіонат Європи (U-18). У чому представниці молодого покоління української збірної не поступаються своїм ровесницям з інших країн, а в яких компонентах гри ми відстаємо?

- Відстаємо ми, насамперед, у можливостях підготовки. За фізичними даними наші дівчата нічим не поступаються своїм суперницям, а от у тактиці й техніці є серйозні прогалини. Проте, як їм не бути, якщо ми збираємося лише напередодні виїзду? І практично кожного разу змушені починати з нуля! Якщо раніше збірна створювалася, приміром, на основі київського спортінтернату, і до неї лише додавалися кращі представники регіонів, то зараз базової команди немає, усі гравці розкидані хто де. Ми збираємося за десять днів до турніру, потім їдемо туди і не знаємо, що нам робити. А проводити збори частіше не дозволяє брак фінансування. Тому нам складно конкурувати з такими збірними, як, скажімо, Польща чи Росія.

Зрештою, зараз не лише вони – всі команди, з якими нам доводиться грати в рамках цього чемпіонату, разом працюють уже по три-чотири роки. У них є така можливість, бо вони цим віком заявляються в свої національні чемпіонати. Теоретично ми теж могли би так зробити. Чотири-п’ять гравців із мого клубу, плюс кращі з регіонів – і збірна U-17 спокійно могла б обкатуватися у вищій лізі. Але наразі ми про це можемо лише мріяти.

- На початку цього року вашим підопічним не вдалося пробитися до фінальної частини чемпіонату Європи (U-18). Але тоді відбірковий турнір проходив у Ризі, а в січні 2018-го його прийматиме Україна. Наскільки серйозною може виявитися допомога рідних стін?

- Давайте ми спочатку відіграємо чемпіонат EEVZA. Подивимося, яка у нас вийде збірна, а далі вже будуватимемо плани на відбірковий турнір чемпіонату Європи. Торік нам, по суті, однієї партії не вистачило. У Ризі ми програли лише Сербії, при цьому перемогли достатньо сильну Латвію, а також збірну Чорногорії. У Польщі в нас було дві перемоги, зокрема, над Литвою, з якою тоді працював відомий український фахівець Віктор Перебийніс. Там і умови кращі, і зарплатня більше, проте, тим не менше, сильнішою виявилася Україна. Але перемагати таких суперниць, як сербки і росіянки, для нас на сьогоднішній день надзвичайно важко. Ці команди на ходу, будь-яка з них, заявившись до української Суперліги, була б у першій четвірці.

- Окрім стратегічного – репетиції перед домашнім відбором на чемпіонат Європи, яке ще завдання стоятиме перед командою у Тбілісі? 

- Це завдання має стояти перед кожним тренером, який відповідає за певну вікову групу. Гравців потрібно підбирати з перспективою їхнього подальшого залучення до національної збірної. Тренерський штаб U-16  повинен підготувати трьох-чотирьох волейболісток для нас, ми, тобто 2000-2001 рік народження – для національної збірної. Саме такий підхід ми погоджували з її наставником Гарієм Єгіазаровим.

Ну й, звісно, хотілося би повернутися переможницями. У групі наші головні суперники – збірні Латвії та Литви…

CКЛАД ЗБІРНОЇ УКРАЇНИ

Вікторія ДАНЬЧАК, Наталія КСЕНДЗУК, Яна ШЕВЕЛЯ та Анна АРТИШУК (усі - Луцьк), Вікторія ЛОХМАНЧУК, Вікторія НІКОЛАЙЧУК та Анастасія РОМАНЧУК (усі - Запоріжжя), Євгенія ХОБЕР та Анастасія МАЄВСЬКА (обидві - Южний), Анна ШУМЕЙКО та Анна ХАРЧИНСЬКА (обидві - Біла Церква), Анастасія ЯРЕМЧУК (Хмельницький), Анастасія ЗЕНЕВИЧ (Тернопіль), Дарина ТРОЦЮК (Нетішин).

МАТЧІ ЗБІРНОЇ УКРАЇНИ

23 листопада (11.00) Естонія – УКРАЇНА

24 листопада (11.00) Латвія – УКРАЇНА

24 листопада (15.00) Грузія – УКРАЇНА

25 листопада (11.00) Литва – УКРАЇНА

26 листопада (14.00) УКРАЇНА – Вірменія