Наступна глава нашої рубрики «Срібна команда» в якій ми розповідаємо про гравців та тренерів збірної України (U-20), які у вересні завоювали срібні медалі чемпіонату Європи-2016. Глава 10 – центральний блокуючий «Юракадемії» Андрій РОГОЖИН.
Андрій РОГОЖИН на чемпіонаті Європи в Пловдиві був «залізним» гравцем основного складу збірної. Трохи замкнений в собі поза грою на майданчику немов перероджувався – емоції зсередини хльостали, немов цунамі. Разом з цим чітке виконання тренерської установки. Найкращим за статистикою для Андрія став у Болгарії четвертий матч – із французькою збірною, коли він поставив шість блоків. Але як забути його матч з Італією, коли на вирішальному відрізку п’ятої партії він зробив неабияку та ефективну чорнову роботу на сітці – саме в той час, коли помилятися було аж ніяк неможна.
БЕЗЦІННИЙ ДОСВІД
- Андрію, три місяці минуло після чемпіонату Європи в Пловдиві, де збірна України стала срібним призером. Згадуєш ці змагання?
- Звісно. Таке хіба забудеш. Не можу сказати, що в пам’яті якійсь яскравовиражені моменти, згадується увесь чемпіонат. Але, безумовно, пам’ятаю усі наші звитяги.
- Відчуваєш, що досвід отриманий на юніорському чемпіонаті Європи, допомагає в чемпіонаті України?
- Так. Психологічно відчуваю себе набагато впевненіше. Отримав серйозний міжнародний досвід, звідси і психологічна стійкість виросла.
- Попит тренера після чемпіонату Європи виріс?
- Так, і я це відчуваю. Хоча сам ще достатньо молодий гравець, повинен бути прикладом для тих, хто ще молодше за мене.
ФРАНЦІЯ, НІМЕЧЧИНА. ПЕРЕВОРОТ ПСИХОЛОГІЇ
- Відправляючись на чемпіонат Європи, на що розраховували?
- Мріяли про «четвірку», але ця мрія, особисто мені, здавалася недосяжною. Та й перший матч – проти болгарських волейболістів – підтвердив, що буде дуже складно виконати цю задачу
- Господарі змагань посіли місце в другій четвірці. Чому ж так було складно?
- Тому ще це був перший матч для нас. Можна сказати, перші дві партії це було опробування для нас, треба було втягнутися. Плюс хвилювання позначалося на наших діях. Потім на характері відігралися, хотіли показати, що недарма сюди приїхали. Нам це вдалося зробити. А якщо б поступилися, невідомо, як би далі розгорталися події в чемпіонаті.
- Ще в липні збірна України у другому відбірковому раунді поступилася німецькій команді з рахунком 0:3, а вже в Болгарії достатньо впевнено здолала ії, також в трьох партіях. За рахунок чого відбувся такий прорив?
- Напевно, після перемоги німці були впевнені, що переможуть, а ми зі свого боку намагалися взяти реванш.
- Цей матч був заключним на груповій стадії. А після якого матчу повірили, що українська команда на багато здатна?
- Особисто у мене така впевненість виникла після перемоги над французькою збірною. А це, м’яко кажучи, не найслабкіша команда
- Наскільки памя’таю, в цій збірні дуже потужні перші темпи…
- Так. Але й у нас не гірші. Виконали установку тренера та й добилися перемоги.
- Як себе мотивували на ігри?
- Моя мотивація – повернутися додому з найціннішою медаллю. Якщо, в перших матчах, це була така обережна мотивація, то після матчу з французами вже не уявляв себе, як це ми не завоюємо медаль.
ІТАЛІЯ. МАКСИМАЛЬНІ ОБЕРТИ
- На загальному фоні, звісно, виділяється матч з італійцями. Про нього розповідали ваші напарники по збірній, з якими вдалося поспілкуватися. Яким цей матч залишився у вашій пам’яті?
- В першу чергу, запам’яталася п’ята партія. Хлопці, мабуть, вже все розповіли, складно щось додати.
- При рахунку 8:13 ще вірили в перемогу?
- Скажемо так. Хотілось вірити в позитивний підсумок. Вірилося в диво. Хоча в якісь момент, було таке відчуття, все скінчено. Вперемішку зі злістю: «Чому вони, а не ми?!». Пощастило, і все завершилося на нашу користь. Але з кожною подачею Олега Плотницького зростала впевненість в перемогу.
- В цій розстановці ви були на передній лінії і зробили чималу роботу на сітці. Як це грати без права на помилку?
- Про це не думалося. Просто треба було вичавити із себе все, якщо не більше. Максимальна швидкість, максимальний стрибок, максимальні зусилля. Моє задачею було заблокувати, чи пом’якшити удар суперника. І все було направлено саме на це.
- Момент перемоги як пережили. У кожного гравця свої відчуття, свої думки з цього приводу…
- Хвилин п’ять не розумів, що взагалі відбувається. Ще довго не усвідомлював всієї величини, всієї цінності цього досягнення. Взагалі не міг зрозуміти, що ми зробили. Все це прийшло згодом.
- Напевно тих емоцій, які були витрачені в цьому матчі, і не вистачило у фіналі?
- Так, згоден. Ми виплеснули дуже багато емоцій. І у фіналі цього вогню не вистачило. Якщо б вирішальний матч був на день пізніше, то ми б показали набагато кращу гру. А так і фізична втома, і моральна позначилися на наших діях.
- Ви говорили, що підчас турніру мотивували себе завоюванням найвищої сходинки. У підсумку стали другими. Як сприйняли «срібло»?
- Напевно як «золото» чемпіонату України, навіть більше. Це найвища для мене медаль за всю мою кар’єру.
- Збірна України з великими труднощами проривалася на чемпіонат, підготовка була достатньо короткою. Як ви вважаєте, за рахунок чого вдався такий прорив на п’єдестал?
- Важко це пояснити. Напевно ми більше за інших цього хотіли.
РАННІЙ ДЕБЮТ
- Трохи про себе…
- Розпочав займатися десь в початкових класах середньої школи. Так тренувався в ДЮСШ, а вже в дев’ятому класі перевівся в спортінтернат. А в одинадцятому класі опинився в команді Суперлізі «Юракадемії».
- Як ви – 18-річний хлопець – впоралися з таким раннім переходом у команду Суперліги?
- Було на кого рівнятися, до чого прагнути. На кого рівнявся? На всіх, адже я був наймолодшим в команді. Хотів бути не гірше, ніж вони, і працював в цьому напрямку. В перших матчах, як напевно у всіх, було чимало емоцій та хвилювання, бажання проявити себе, доказати тренеру, собі, одноклубникам, що ти чогось вартий.
АМБІЦІЙНІ ПЛАНИ
- В цьому сезоні в «Юракадемії» відбулися серйозні кадрові зміни, команда невдало стартувала. Як вважаєте, чи вдасться поборотися за вихід в четвірку кращих на першому етапі?
- Шанси на вихід, звісно, є, але їх небагато. Дійсно, відбулося чимало змін у складі, і ми тільки шукаємо свою гру. Але ми боротимемось до кінця.
- Нещодавно відбулося жеребкування відбіркового турніру чемпіонату світу (U-21), де Україну тією чи іншою мірою представлятиме збірна, яка завоювала срібні медалі чемпіонату Європи (U-20)…
- Буду діяти по старій перевіреній схемі: націлюватися на «четвірку», а потім, як піде. Але ж, звісно, спочатку треба відібратися.