Волейболісти скромних поки «Житичів» стали справжнім відкриттям представницьких змагань, здолавши у фіналі учасника Суперліги!
Як ми вже повідомляли, минулого уїк-енду Чернівці стали місцем проведення VI Всеукраїнського турніру «Кубок Свободи», присвяченого пам’яті Героїв Небесної сотні. І, загалом, змагання дійсно виявилися справжнім святом для всіх його учасників, хоча попервах у «бочці меда» не обійшлося без солідної «ложки дьогтю». Річ у тім, що буквально в останній момент відмовилися приїхати минулорічний переможець - міцний представник Суперліги, хмельницький «Новатор», а також один із нинішніх претендентів на підвищення до елітного класу – львівська «Булава». Тож організаторам довелося в екстреному порядку змінювати як формат поєдинків, так і календар. Семи командам – і суперліговий «Серце Поділля» виступав переважно резервними складом, і аматорським – довелося грати в одній групі, тож через велику кількість матчів вони тривали лише до двох виграних одним колективом партій.
Утім, досить швидко з’ясувалося, що, так би мовити, «загін не помітив втрати бійців», і вищезазначені неприбульці тепер можуть кусати себе за лікті через, як мінімум, некрасиві власні рішення. Адже всі інші, як їм і було обіцяно апріорі, реально отримали найкращі враження, емоції та спогади. Головний ініціатор та організатор турніру Микола Пелих це обіцяв – він це і зробив!
Саме на цьому, до речі, наголосив на урочистій церемонії відкриття «Кубка Свободи» голова Директорату Федерації волейболу України Андрій Льопа, який спеціально завітав до Чернівців. Мовляв, результат на таких змаганнях - не головне. Куди важливіше на хорошій практиці перевірити свої сили та якість тренувальних напрацювань напередодні нового сезону, і не менш важливо – отримати від ігор та від перебування у справді красивому місті справжнє задоволення.
Щоправда, результат для всіх таки мав принципове значення. Ось тут, і правда, слід поаплодувати самим спортсменам. Усі вони без винятку виходили на майданчик максимально зарядженими на боротьбу, а нестачу досвіду й майстерності компенсували завидною самовіддачею. Тому фактично кожен матч, незважаючи на підсумкові рахунки, вийшов «різнобарвним» і захоплюючим.
Не обійшлося і без справжньої сенсації. Якщо спочатку багато хто прогнозував, що головний приз між собою розіграють суперлігові представники Вінниці, то вже у стартовому поєдинку цю впевненість значно похитнула напрочуд виважена й тактично дисциплінована гра колективу із Житомира. У ньому «Житичі» з рахунком 2:1 здолали «Серце Поділля». І хоча на той момент, з усього видно, цей результат прикрою несподіванкою порахували як глядачі, так і самі волейболісти дебютанта елітного дивізіону, проте першими, хто достроково забезпечив собі у півфіналі, стали саме житомиряни. Причому й на цій стадії вони досить упевнено здолали відчайдушний опір симпатичної команди «ЮАТранс» із Дрогобича - 2:0.
В іншому півфіналі «Серце Поділля» з аналогічним рахунком довело свою перевагу над земляками із «МХП-Вінниця-2», тож у вирішальному протистоянні всього турніру, з усього видно, вінничани всерйоз націлювалися взяти у «Житичів» переконливий реванш. І на передматчевій розминці добряче підбадьорювали себе і партнерів емоційними вигуками. По той бік сітки, щоправда, картина була аналогічною…
Розпочався поєдинок і… дуже скоро з’ясувалося, що житомиряни підготовлені і налаштовані на нього трішечки краще. А коли на подачу пішов Володимир Мирчев – його потужні «синусоїди» стали для суперників нерозв’язною проблемою. Кількома «ейсами» він не просто вибив вінничан із прийому, але й позбавив стартового куражу. Почали нервувати вони, їхній тренер – й ініціативою міцно заволоділи волейболісти «Житичів». «Серце Поділля» власним прикладом відчайдушно намагалися знову «завести» гравці основного складу – всюдисущий Олександр Наложний та ліберо Вадим Патратій, однак виходило це в них лише епізодично. В цілому ж ігрова й тактична перевага очевидно споглядалася на корись граців із Житомира. У Мирчева, що називається, пішло на «ура», як, до речі, і в ліберо Дмитра Кузьменка, котрий частенько піднімав «мертві м’ячі. На високому рівні діяли й їхні партнери. Всі вони реально отримували повне задоволення від власної гри. Коли ж до загального процесу влучними «цвяхами» та надійними блоками підключився височенний (ріст – 210 см!) Іван Черняк – шансів на порятунок у вінничан не залишилося.
Тож у підсумку – 2:0, переможний хоровод гравців «Житичів» і, трішки пізніше, красень-кубок в їхніх руках – такими стали фінальні акорди чудового турніру в Чернівцях.
До речі, Дмитро Кузьменко отримав ще й спеціальний приз найкращого ліберо змагань, а Володимира Мирчева (на фото) взагалі визнали кращим гравцем «Кубка Свободи»!
На питання представника прес-служби ФВУ, чому «Житичі» з такою симпатичною та розумно тактично вистроєною грою відіграють стартуючий сезон у чемпіонаті лише першої ліги, їхні наставники – Сергій Терейківський та Вадим Кравченко – в один голос відповіли, що до серйозних вершин серйозні же кроки слід робити поступово. Мовляв, прогресувати треба від малого до найвищого, тож спочатку команда має переконатися в своїх можливостях для подальшого зростання саме на рівні першої ліги. А інакше гравців, одразу кинувши у вир боротьби гідного рівня, не складно «зламати» психологічно. Без цієї ж самої психології, зрозуміло, вагомі успіхи навряд чи колись прийдуть…
Отже, залишається лише по-справжньому подякувати організаторам та учасникам за чудове волейбольне дійство в рамках чернівецького «Кубка Свободи». Побільше би в Україні аналогічних турнірів!