Президент ФВУ прокоментував ідею створення Опікунської Ради та озвучив її основні завдання.
Як ми вже повідомляли, 6 лютого сталася історична для українського волейболу подія – відбулося перше засідання Опікунської Ради ФВУ. Про мету її створення та плани роботи детальніше розповів президент Федерації волейболу України Михайло МЕЛЬНИК…
- Створення Опікунської Ради було анонсовано в моїй програмі, коли я йшов на вибори президента національної федерації, - прокоментував Михайло Григорович. - До речі, цей крок анонсувався і моїми попередниками, проте на ділі в них чомусь він реалізований не був. Я ж від виконування своєї обіцянки не відмовився.
Для чого взагалі ця Опікунська рада потрібна? Насамперед, для всілякої допомоги розвитку та популяризації вітчизняного волейболу. Так би мовити, і словом, і справами. Сьогодні за європейськими критеріями ми є середняками, але бути ними постійно дуже незручно. Ми же хочемо стати одними з лідерів – і ми станемо ними обов’язково! Власне, це одне з головних завдань Опікунської Ради.
Я вірю в успішність проекту, оскільки очолив його Василь Кремень – людина, мати якого керівником, упевнений, захотіла б далеко не одна організація. Його авторитет сьогодні є настільки високим, що кілька особистостей погодилися стати членами Опікунської Ради тільки завдяки ньому.
Нинішнього року, так би мовити, лакмусовим папірцем успішності нашої роботи стануть виступи чоловічої та жіночої збірних у кваліфікаційних раундах чемпіонату Європи та Золотій лізі (колишній Євролізі). Насамперед, їхні досягнення й уособлюють справжнє обличчя українського волейболу. У зв’язку з цим хочу навести наступний факт. Коли у жовтні минулого року нашу країни відвідав президент Європейської конфедерації волейболу Александар Боричич, то під час зустрічей з головою Національного олімпійського комітету Сергієм Бубкою та Міністром спорту Ігорем Ждановим він кілька разів підкреслював, що обидві наші збірні мають дуже хороші шанси пробитися на Олімпійські ігри. Особливо жіноча. Вона, мовляв, узагалі нікому в Європі сьогодні не поступається, навіть його рідній Сербії, яка стала переможцем останньої континентальної першості та є срібним призером Ігор-2016. Нам не вистачає лише одного – кількості ігор із сильними суперниками. Тож для цього необхідно проводити побільше спарингів: організовувати домашні турніри, сміливіше запрошувати до себе світових лідерів та однозначно приймати запрошення від них.
Хочу відкрити вам маленький секрет. До травнених поєдинків у Золотій лізі обидві наші збірні готуватимуться в Івано-Франківську, і там буде проведений уже традиційний міжнародний турнір «Кубок мера». Взагалі, мерія цього міста бере на себе вирішення багатьох організаційних питань, зокрема, і витрати на прийом зарубіжних гостей. Це вже безцінна допомога, за що їй щира подяка! Так от серед інших запрошень одне з них ми відправили й до Бразилії. Щоправда, відповіді поки не отримали, але час іще є. Проте, не сумніваюся, незабаром ми обов’язково досягнемо того рівня, коли вже сама Бразилія буде запрошувати наші збірні до себе!
Скажете, у мене високі мрії? Це справді так. Але ж для чого тоді займатися якоюсь справою, якщо не турбуватися про її успішні результати? Тож Опікунська Рада має сприяти і тому, щоби українські національні команди мали змогу постійно прогресувати. Повторюся, підстав для більш вдалого руху вперед має жіноча команда. Але й чоловіча, якій я дуже симпатизую, насправді має величезний потенціал. Ви подивіться, як зараз, зокрема, грає Олег Плотницький в Італії чи Василь Тупчій – у Франції! Хіба ж з такими виконавцями ми не можемо ставити перед собою серйозних завдань? А якщо, за допомогою Опікунської Ради, зможемо їх ще й додатково простимулювати – то й поготів!
Чи на вірному ми шляху – подивимося у травні-червні після матчів Золотої ліги. Суперники в нас дуже сильні – всі із Топ-10 Європи. Проте на останню європейську першість жіноча збірна Росії приїхала лідером рейтингу, а ледве ноги від нас унесла, видряпавши тай-брейк – 15:13. Тож не Боги горшки ліплять…