Сезон 2017/18 в українському волейболі вже стартував іграми на Кубок України серед чоловіків. Чернігівський «Буревісник-ШВСМ» стартує в цьому турнірі пізніше.
Але у чернігівської команди вистачає новин. Про те, чого чекати від «Буревісника» у новому сезоні української Суперліги, хто пішов із команди й ким планується їх замінити, мрію та кадрові перестановки ми поговорили з новим головним тренером чернігівців Володимиром Борисенком.
З пляжу – на тренерський місток
– Як надійшла пропозиція стати головним тренером?
– Зателефонував президент клубу, почесний президент – Микола Олексійович Носко, запросив до свого кабінету. Каже: «Володимире, треба брати команду. Клуб у важкому стані. Чотири провідні гравці пішли в інші команди».
– Зарплата у «Буревіснику-ШВСМ» нижча, ніж у середньому в Суперлізі?
– Так, звичайно. Фінансування деяких інших клубів іде через бюджет, плюс допомога спонсорів. А у нас є тільки бюджет міста та області. Ці гроші не маленькі, але недостатні для гарної комплектації.
– Чому погодилися на посаду головного тренера?
– Тому що я виріс у цьому клубі, сам із Чернігова. Я завжди вболівав за волейбол: пляжний, класичний… Думаю, якщо мене клуб виростив до майстра спорту, гравця Національної ліги, то я повинен зробити все можливе, аби клуб і далі існував, а в Чернігові можна було прийти не тільки на чемпіонат області, але й на гру кращих волейбольних клубів країни. Я вболіваю за «Буревісник» і хочу, щоби команда й далі грала у Суперлізі.
– На початку літа ви разом із Богданом Татаренком посіли 7-ме місце на етапі чемпіонату України з пляжного волейболу, що тривав у Чернігові. Це гірше, ніж торік. Що не вийшло?
– Було кілька причин. По-перше, ми не готувалися до цього туру: я був у відпустці, Богдан готувався до Універсіади з класичного волейболу. Та оскільки тур проходив у Чернігові, було прийнято рішення виставити конкурентоспроможну пару, щоби популяризувати пляжний волейбол у нашому місті. Але нам не підфартило: першого разу ми програли першій парі України (Попов-Денін, з рахунком 1:2 – Авт.), а вдруге – другій парі країни (Гордєєв-Бабич, з рахунком 0:2 – Авт.). Ці пари виступають на міжнародному рівні, професійно займаються саме пляжним волейболом, і нам важко з ними конкурувати. Якщо б ми потрапили на інших волейболістів, можливо, результат був би кращим.
– Нещодавно ви провели перший турнір як головний тренер «Буревісника» (турнір з волейболу серед чоловіків, присвячений звільненню Чернігівщини від фашистських загарбників – Авт.). Наскільки цей дебют був відповідальним для вас та наскільки команда виконала ваше завдання?
– Команда виконала завдання на всі 100 відсотків: ми зайняли перше місце. Не можу сказати, що ігри були легкими, наш головний конкурент – ВК «Бахмут» торік став другою командою Вищої ліги, грав із «Дніпром» у стикових матчах, аби потрапити до Суперліги. Ми їх переграли. Я вважаю, що підготовчий турнір минув вдало, ми побачили, на що здатні самі й на що здатні українські команди. Всі гравці мали змогу пограти, отримати ігровий досвід.
Граючий головний тренер
– Вам 29 років. Чи не замало це для головного тренера команди Суперліги?
– Чесно кажучи, не знаю. Думаю, що у мене обмаль тренерського досвіду, але намагатимуся робити все можливе, щоби команда грала. Знаю, тренери у 35-36 років починають тренувати команди Суперліги. Я, напевно, нині наймолодший головний тренер в українській Суперлізі. Але так склалася ситуація, що довелося...
– Наскільки я розумію, ви продовжуєте грати й будете ще й капітаном «Буревісника». Наскільки важко поєднувати ролі головного тренера та гравця?
– Важко, напевно, більше морально, бо ти думаєш уже не як гравець, а як тренер: у тренувальному процесі, процесі поза межами майданчика ти міркуєш, як краще для команди, що треба зробити. Як гравець я приходив на тренування й було потрібно тільки гарно тренуватися. Тепер набагато більше відповідальності. Важко, але наразі ми не можемо взяти третього зв’язуючого, який міг би конкурувати на рівні Суперліги, тому доводиться бути граючим тренером. І я хочу ще грати та вважаю, що не повністю вичерпав свої можливості як спортсмен.
– Наскільки відомо, цього міжсезоння команду покинули Татаренко, Данилов, Чмирьов, Ігор Булах, який, хоч і небагато грав, був у заявці. Це всі втрати?
– Іще пішов Максим Ніколайчук. Він перейшов до лав «Новатора» з Хмельницького.
– Ким плануєте їх замінити?
– Ми взяли молодих хлопців – догравальника Дениса Ковальова, гравця збірної України до 20 років. Він вихованець «Локомотива» з Харкова, минулого сезону грав у Вищій лізі. Також ми підписали ліберо Андрія Жукова, який минулий сезон також провів у Вищій лізі, у складі «ВК Барком-Кажани-2» (Львів). Він грав за збірну України до 18 років. Крім того склад «Буревісника» поповнили студент Ніжинського державного університету, центральний блокуючий Дмитро Шаповал (його зріст 203 сантиметри, юнак перспективний, але ще багато треба працювати) й догравальник Владислав Христов, майстер спорту з пляжного волейболу, який минулий сезон провів у складі одеського «Заваіра» у Вищій лізі. Також відновився після травми Павло Камінський.
– Яке завдання на сезон?
– Залишитися у Суперлізі. Ніхто не ставить завдань стати п’ятими чи шостими, потрапити у призи. Склад молодий, ніхто не «зіграний», провідні гравці пішли. Треба боротися у кожній грі та працювати на перспективу.
– Цього сезону чемпіонат відбудеться в новому форматі: до плей-офф потраплять усі 8 клубів. Чи позитивний це момент для «Буревісника», бо в регулярному чемпіонаті можна буде більш-менш спокійно зіграти склад?
– Я вважаю, що це добра система, бо вона завжди дає шанс. Якщо минулого сезону ми зайняли 5-те місце в регулярному чемпіонаті (не змогли потрапити до першої четвірки, тож довелося боротися за 5-8 місця), то цього сезону більше шансів потрапити у першу четвірку. Два роки тому, коли була така ж сама система, ми якраз посіли саме 4-те місце, змогли використати свій шанс.
– Коли вболівальники побачать «Буревісник»?
– 20 жовтня, у п’ятницю, о 16.00 та 21 жовтня о 12.00 у будівлі педуніверситету. Гратимемо проти «Новатора» з Хмельницького. А перший тур буде вже 6-7 жовтня. Ми їдемо у гості до ВК «Вінниця».
Трансляції матчів першого туру Суперліги України 2017\18
– Нині триває перший етап Кубка України. «Буревісник» бере участь у змаганні?
– Взагалі – так. Але на першому етапі грають команди нижчих ліг та 7-8 команди Суперліги. Ми вступимо у боротьбу тільки на другому етапі, це буде 26-29 жовтня. Досі ще невідомі суперники та де відбудуться ігри.
З любов’ю до Чернігова
– В Інтернеті можна знайти інформацію про те, що ви викладали в ЧНТУ. Нині продовжуєте?
– Так, я вважаю, що як педагог теж можу розвиватися. Хочу робити це перш за все в науковому плані. У мене є свої розробки, крім того – є студенти, і я не хочу їх покидати. У ЧНТУ дуже гарний колектив. Я працюю над кандидатською дисертацією, але не знаю, наскільки на це вистачатиме часу після того як я став головним тренером.
– Яка у вас мрія?
– Реалізуватися як спортсмен. Я вважаю, що не до кінця це зробив. Хочеться, щоби було своє житло, бо ми з дружиною поки що живемо в гуртожитку… Прагнеться впевненості у завтрашньому дні.
– Нещодавно Чернігів відсвяткував День міста. Що би ви побажали чернігівцям?
– Перш за все – любити своє місто, воно стає дуже красивим. Ремонтуються дороги, облаштовуються пляжі, парки… Я побував майже в усіх обласних центрах України і вважаю, що наш Чернігів – прекрасний. Головне – підтримувати чистоту й пишатися містом. Вітаю зі святом!
Довідка «Деснянської правди»
Володимир Борисенко, 29 років. Народився у Чернігові. Зв’язуючий, капітан та головний тренер ВК «Буревісник-ШВСМ» (Чернігів). Майстер спорту України з пляжного волейболу. Зріст – 193 см. Усю кар’єру будує в «Буревіснику». Переможець Всеукраїнської універсіади з класичного волейболу (2013), чемпіон України з пляжного волейболу серед юнаків до 18 років (2005), учасник чемпіонату Європи з пляжного волейболу серед юнаків (9-те місце, 2005), «бронзовий» призер чемпіонату України з пляжного волейболу (2016). Улюблене місце в Чернігові – пляж «Золотий берег». Мрія – побувати на заповненому 50-тисячному волейбольному стадіоні в Польщі.