Із престижних міжнародних змагань наші пляжники повернулися з почесною «бронзою».
У Москві відбувся фінальний турнір Східно-європейської волейбольної зональної Асоціації, яким і завершився сезон для пляжних українських команд. Загалом, виступили вони там дуже непогано.
Коли на вулиці сніг і мороз, у пляжний волейбол з успіхом можна грати у залі. У цьому плані фінал чемпіонату EEVZA став історичним, адже раніше подібних зальних форматів Східно-європейська волейбольна зональна Асоціація не проводила. Тепер уже можна сказати, що турнір у Москві пройшов на найвищому рівні, і дуже приємно, що свій слід на ньому (в тому числі, і медальний!) залишили й представники України.
У жінок експериментальна пара у складі Діани Луніної та Анни Шумейко змагання завершила сьомою. Експеримент же полягав у тому, що ніколи раніше ці волейболістки в парі не стояли, навіть на тренуваннях. Тож грали, як-то кажуть, із чистого листа. Тому важливий стартовий поєдинок українки виграли на нервах, і тільки на тай-брейку - 2:1 (20:22, 21:13, 17:15). Причому у вирішальній партії вони програвали - 10:14, але проявили характер і виплуталися із непростої ситуації. Далі стало дещо простіше…
У завершальному матчі турніру за 5-е місце Луніна/Шумейко поступилися росіянкам Мастіковій та Фроловій у досить рівному протистоянні. У стартовій партії вигравали - 15:10, але не втримали перевагу - 17:21. А в наступному сеті вже самі не перестали боротися навіть за рахунку - 11:17. Проте на фініші росіянки свого, все ж, не віддали - 21:18.
У чоловічій частині фіналу, на жаль, невдало виступили Олексій Денін і Денис Денисенко, які на старті не впоралися із молодою парою з Росії Шустров/Гусєв - 0:2 (17:21, 16:21), а потім поступилися ще й досвідченим землякам останніх, дуету Адонін/Карпухін - 1:2 (21:18, 20:22, 17:19). Натомість їхні одноклубники Сергій Попов та Владислав Ємельянчик, хоч і з боями, та все ж пробилися до вирішальної стадії змагань. У підсумку підопічні Валерія Самодая стали п’ятими, а до півфіналу їх не пустили фіналісти турніру - російські пляжники Мисків/Даянов - 1:2 (21:17, 20:22, 12:15). До речі, саме Тарас Мисків і Руслан Даянов зупинили на цьому турнірі переможну ходу ще одних українців - Костянтина Медяника та Едуарда Резніка.
Взагалі, якраз ці наші пляжники стали справжнім відкриттям фіналу чемпіонату EEVZA, розпочавши свій шлях ще у кваліфікації турніру. За три дні Костянтин і Едуард провели у Москві найбільшу кількість матчів - сім, програвши лише у півфіналі Даянову та Мисківу - 1:2 (29:27, 19:21, 12:15). Зате у матчі за «бронзу» в напруженому двобої українці уже вдруге на турнірі здолали естонських пляжників Нолвака/Тіісаара - 2:1 (21:17, 16:21, 15:10). Також Медяник і Резнік можуть похвалитися перемогою у надпринциповому українському дербі проти Попова/Ємельянчика - 2:1 (15:21, 21:14, 15:12).
Після закінчення турніру Костянтин Медяник поділився своїми враженнями стосовно змагань.
- Якщо чесно, на третій день змагань сили нас почали потроху залишати. Все ж таки, зараз міжсезоння, тож ми лише трішки тренувалися, трішки готувалися.
- Що означає - трішки готувалися, трішки тренувалися?
- Це означає, що ми зараз не на піку своєї форми - усе ж таки на дворі зима. Тому нині більше працюємо над фізичною підготовкою. Але на фінал чемпіонату EEVZA таки вирішили приїхати, спробувати свої сили в залі. Спробували – вийшло непогано! Тож будемо старатися й надалі радувати своїми результатами.
З приводу нашого виступу скажу, що у кваліфікації ми впевненно пройшли наших суперників, а ось в основній сітці довелося по-максимуму викладатися у кожному поєдинку.
- Який матч на турнірі був найважчим, можливо, найемоційнішим?
- Напевно, півфінал проти російської пари Руслан Даянов - Тарас Мисків. Ми налаштовувалися на цей поєдинок, дуже хотіли перемогти і пробитися у головний фінал. Але наші суперники - молодці. Вони готувалися дуже серйозно, набагато краще за нас, навіть запрошували до себе в якості спаринг-партнерів. Тож у підсумку Даянов і Мискін виявилися сильнішими не випадково.
- А перед турніром на що налаштовувалися? Усе ж таки, маючи «нульовий рейтинг», навряд чи сподівалися на такі високі місця?
- Ми амбіційні, тому планували собі як мінімум боротися за п’яту-шосту позицію. А оскільки змогли пробитися вище - це просто здорово! Поборолися у півфіналі, здобули бронзові нагороди! Хоча, відверто кажучи, коли потрапили у четвірку найсильніших, уже десь думали і про перемогу на турнірі.
- У другому раунді вам довелося суперничати з парою земляків Попов/Ємельянчик, яку ви на тай-брейку здолали. Наскільки цей поєдинок для вас був принциповим?
- Ви самі розумієте, що ми не вперше зустрічаємося, а українські дербі на міжнародних змаганнях завжди особливо напружені. У кого з психологією краще, хто холоднокровніший - той і перемагає. Тут нам пощастило більше, хоча десь ми грали розважливіше. Думаю, саме за рахунок цього і виграли.
- Критих пляжних центрів в Україні нині просто нема. Не прикро?
- Наскільки я чув, щось подібне є в Івано-Франківську. Ніколи там не був, але чув. Проте він, ймовірно, не йде в жодне порівняння із цим пляжним комплексом «Літо» в Москві. Щоправда, і тут є свої мінуси, зокрема, низька стеля. Але підлаштувалися, почали обробляти м’яч, як у залі, пом’ягшили прийом. Та все одно подібних центрів для якісної подготовки нам точно в Україні не вистачає.
Фото eevza.eu