Чотири роки тому, о четвертій ранку, тиша розірвалась вибухами. Те, у що не хотілося вірити, сталося.
Повномасштабне вторгнення. Слово «війна» більше не було абстракцією – воно стало реальністю, яка змінила все.
Але Україна не впала.
Сьогодні, 24 лютого 2026 року, ми вшановуємо тих, хто зупинив та продовжує зупиняти ворога своїм тілом, своєю волею, своїм серцем.
Наші Збройні Сили України – захисники і захисниці, які поміняли мирне життя на окоп, на бліндаж, на передову. Які щодня роблять неможливе, щоб ми могли жити.
Слова подяки – це мало. Але ми говоримо їх щиро: Дякуємо. За кожну ніч на варті. За кожен відбитий удар. За кожен клаптик рідної землі, що ви тримаєте.
Ми пам'ятаємо тих, хто не повернувся. Ми підтримуємо тих, хто продовжує боротись. І ми віримо – Україна переможе!
Слава Україні. Слава ЗСУ!
