Інтерв’ю головного тренера чернігівського «Педуніверситету-ШВСМ» Володимира Жули, в якому він розповів про причини «вильоту» команди з Суперліги у сезоні 2016/17, які завдання зараз стоять перед «Педуніверситетом» у Вищій лізі, а також про трансфери, ставку на молодь і… родинні зв’язки.
Не вистачило «глибини» складу
– У минулому сезоні в регулярному чемпіонаті ви посіли шосте місце в Суперлізі і завоювали право домашнього туру в боротьбі за п’яте-восьме місця. Але, по суті, провальним став саме тур у Чернігові. Чому тоді програли всі три гри?
– Напевно, дався взнаки дефіцит гравців заміни: ті, котрі сидять на лаві запасних, не настільки підготовлені, щоби замінити гравців основного складу. Щороку нашу команду залишають 2-3 досвідчені волейболістки. Замість них приходять 3-4 молоді дівчини, але не встигаємо їх підготувати. У минулому сезоні до Нового року ми мали реальні шанси потрапити у четвірку. А після Нового року команда не показала результату: далися взнаки мікротравми, можливо, були помилки й у тренувальному процесі. Після того як ми мали шанс на потрапляння у четвірку, ніхто не думав, що у підсумку станемо восьмими.
– На останній тур до Запоріжжя ви їхали вже без надії чи ще можна було щось виправити й залишитися у Суперлізі?
– У принципі, у Запоріжжі все вирішувала одна гра. Йшлося вже про боротьбу за 7-ме місце й потрапляння у стиковий матч із другою командою Вищої ліги. Тому в Запоріжжі нам потрібно було вигравати у «Сєвєродончанки» і займати 7-ме місце. Але не вдалося: як і в Чернігові, ми програли – 2:3. Було пару суддівських помилок (я сподіваюся, що то – саме помилки) не в наш бік... У п’ятій партії в Запоріжжі ми боролися до останнього. По суті, два м’ячі вирішили долю місця у Суперлізі.
– Як ви та команда в цілому сприйняли «виліт» із Суперліги?
– Звичайно, всі засмутилися. Деякі гравці бачать себе в Суперлізі і справді вже готові грати там. Але спорт є спорт. Усі розуміють, що потрібно працювати. Цього року поставлено завдання – повернення до Суперліги.
Нові обличчя
– Хто в міжсезоння покинув команду і хто прийшов?
– Команду покинула основна зв’язуюча Тетяна Калабура – вона має проблеми зі здоров’ям, тож планує закінчити з професійним спортом. Прийшли в команду вихованки чернігівської ДЮСШ Діана Понтер, Ольга Демченко та Юлія Богдан.
– На турнір, присвячений Дню міста ви запросили тільки команди Суперліги. Чому?
– Спочатку планували запросити «Харків’янку» (друга команда Вищої ліги минулого сезону. – Авт.) та київський «Фаворит» (переможець Вищої ліги сезону 2016/17. – Авт.), але вони не змогли взяти участь через фінансові причини. А з урахуванням того, що в іграх із сильними командами швидше можна отримати необхідний досвід та майстерність, ми й вирішили запросити саме лідерів українського жіночого волейболу. Головне було не виграти, а зіграти з сильними. Ми зіграли з ними і, я сподіваюся, нам потім буде легше грати з клубами Вищої ліги.
– Де та як відбувалася передсезонна підготовка?
– Вона тривала в Чернігові. Загальна фізична підготовка – на «Золотому березі», технічна підготовка з м’ячами – в залі ЧНПУ. Крім того ми з’їздили в Тернопіль на хороший турнір за участю команд Суперліги та колективу з Білорусі.
– Ви вже сказали, що завдання у команди – повернення до Суперліги. Хто головні конкуренти?
– Напевно, «Новатор» (Хмельницький), «Харків’янка» (Харків), «Полтавчанка» (Полтава).
– Формат Вищої ліги відрізняється від Суперліги. У Чернігові, якщо вірити календарю, «Педуніверситет-ШВСМ» зіграє тільки два тури. Наскільки складно буде майже постійно грати на виїзді?
– Складно. Якщо календар не зміниться, особливо непросто буде з «Харків’янкою», з котрою ми граємо у Харкові. Потрібно все вигравати, щоби був домашній фінальний тур. У жіночому волейболі командам завжди легше грати вдома – стіни допомагають і вболівальники, у жіночому волейболі це дуже важливий фактор.
Юна команда
– Нині найстарша гравчиня в команді (Карина Кравчук. – Авт.) 1994 року народження, основу ж становлять дівчата 1997-1999 років. Це ставка на молодість або ж огляд на фінанси?
– Проблема в тому, що наразі ми не можемо дозволити собі залишати досвідчених гравців. Скажімо так – це швидше огляд на фінанси. Я більш ніж упевнений, що якби у нас було двоє-троє гравчинь, старших 25 років, ми залишилися б у Суперлізі.
– Чи можна «Педуніверситет-ШВСМ» назвати професійною командою?
– Я вважаю, що, за тією роботою, яку проводить команда, за зростанням гравців ми можемо вважати себе професійним клубом. Але, звичайно, за фінансовими можливостями – не зовсім. Тобто намагаємося працювати як професіонали, а запросити професіонала до складу команди – тут проблема.
– Починали ви як тренер чоловічих команд. Нині працюєте з жінками. Чому перейшли у жіночий волейбол та в чому його специфіка?
– До Суперліги виходила жіноча команда, і мені запропонували очолити її. Я погодився. Специфіка... А чи є вона взагалі? Я особливих відмінностей не помітив. Якщо брати тренувальний процес, у чоловіків більше навантаження. Перехід мені не давався складно.
– У складі «Педуніверситету» грають дві ваші доньки – Ганна та Ольга. Чи складно працювати з дочками? Й узагалі, це плюс чи мінус – те, що вони у вашій команді?
– Те, що мої доньки в команді, – це плюс. Але потрібно постійно намагатися, щоб решта дівчат не відчувала різниці у ставленні, не було поділу на «своїх» та «інших».
– У цьому сезоні, вочевидь, капітаном команди буде Ганна Жула. Як відбувалися вибори та чи не було розмов усередині команди?
– Звичайно, відбулися вибори. Єдине – я також мав право голосу, як і будь-який гравець команди. Голосували 12 гравчинь і 2 тренери. Кандидатур було три. Переважною більшістю обрали Ганну.
Довідка «Деснянської правди»
Володимир Жула, 45 років. Головний тренер ВК «Педуніверситет-ШВСМ» (Чернігів). Місце народження – Прилуки. Зріст – 205 сантиметрів. Майстер спорту України. Кандидат педагогічних наук. Чемпіон СНД, дворазовий чемпіон і триразовий володар Кубка України, чемпіон та володар Кубка Ізраїлю. Виступав за команди «Азот» (Черкаси), «Шахтар» (Донецьк), «Локомотив» (Київ), «Буревісник» (Чернігів), «Хапоель» (Кир’ят-Ата, Ізраїль). Улюблене місце в Чернігові – берег Десни, у світі – Гавана (Куба).