Ще один вихованець харківського волейболу Віталій КУЧЕР виконував на чемпіонаті Європи функції другого ліберо.
Втім, №1 на цій позиції Дмитро Канаєв рідко давав збій, тож юний гравець «Локомотиву» мав небагато шансів проявити себе, але коли в цьому була необхідність – в трьох матчах, в цілому вправно виконував свої обов’язки – в прийомі, наприклад, лише одна помилка в 15-ти спробах. Тож, як говорять, і вовки були ситі, та і вівці цілі.
- Ми добре попрацювали і, вважаю, заслужили такий результат, - ділиться своїми враженнями Віталій. - Звісно, відправляючись в Пловдів, могли тільки мріяти про медаль. Перед усім, як на мене, було важливо було добре стартувати. Перший матч з Болгарією був дуже важким, але ми все ж таки виграли, а далі вже було легше.
- Ви виходили на майданчик у трьох матчах. Згадайте, як це було?
- Спочатку дуже хвилювався, але потім переборов себе, заспокоївся та робив свою справу. Важкувато, звісно, було пристосуватися до подач, до ударів суперників, особливо поляків та італійців, адже на такому рівні у мене небагато досвіду.
- В чому, перед усім, ви побачили різницю між тими всеукраїнськими змаганнями, в яких ви раніше брали участь, від чемпіонату Європи?
- Перш за все, в рівні майстерності, адже тут були зібрані кращі гравці-юніори континенту. Тут і удари потужніше, і подачі незвичні.
- Найяскравішій для вас момент чемпіонату Європи…
- Перемога над збірною Італії у півфіналі. Після того, як Олег Плотницький вийшов на подачу. Олег подав, а хлопці виконали свою справу на майданчику: заблокували, підібрали у захисті та забили. Коли Тимофій Полуян забив останній м’яч, не повірив спочатку своїм очам. Але це дійсно була перемога (посміхається).
- Як це бути срібним призером юніорського чемпіонату Європи?
- Це круто (сміється). Для мене це перша медаль міжнародного рівня.
- Які взагалі ставите собі цілі в кар’єрі?
- Для початку хочеться виграти чемпіонат України у складі «Локомотиву». Отримати звання «майстер спорту України». Це перші такі цілі.
- Ви достатньо високого зросту для ліберо. Чи будете перекваліфіковуватися в догравальника?
- Думаю, що тренери пробуватимуть мене на цій позиції, а далі побачимо.
- Ви самі в якому амплуа хотіли б себе проявити?
- Звісно, на позиції догравальника. Тут більше дій: блок, подача, прийом, атака. Втім, в якості ліберо теж можна отримувати сильні емоції, зокрема, коли достанеш неймовірний м’яч в захисті.
- Розкажіть трохи про себе?
- Народився в Харкові. Волейболом почав займатися в системі «Локомотиву». Першим моїм тренером був Костянтин Білий. Вийшло випадково, а потім зацікавило – захотілося досягати більшого. Працював над собою, викладався по максимуму і згодом потрапив у другий «Локомотив» до Анатолія Янущика.
- За що подобається волейбол?
- Це командна гра, емоції. Перед усім, люблю волейбол за емоції. Але такий успіх як «срібло» чемпіонату Європи це не тільки яскраві емоції, це ще неабиякий поштовх в кар’єрі, стимул для подальшої роботи над собою. Сподіваюсь, що це не останній наш успіх на міжнародній арені.
