Довго пам’ятатиме неділю, 2 листопада, український волейболіст Олександр Бойко: після матчу зі “Шаккою у його активі – неймовірні 43 очки!
Видатний виступ перспективного українського діагонального клубу “Tonno Callipo”, який 1 березня цього року відсвяткував лише своє 20-річчя. Тиждень за тижнем цей атакувальний талант з України підтверджує свій потенціал, сповнений мрій і надій.
Першу мрію він уже здійснив – потрапив до Італії, у країну волейболу високого рівня, навіть якщо поки що це Серія B. Друга мрія також стала реальністю: чудова інтеграція в команду та чемпіонат. Підтвердженням цього є відмінні результати молодіжного збірника України U21 – 109 очок у 4 матчах, тобто в середньому 27 очок за гру.
Отже, вибір спортивного директора Пеппе Дефіни та тренера Нунціо Ланчі повністю себе виправдав. Дефіна ще влітку зізнавався, що мав переглянути іншого гравця, але був настільки вражений якістю гри Бойка, що не зміг упустити такого таланту. Після матчу зі “Шаккою” наставник Ланчі також похвалив українця, назвавши його гру “вищою за середній рівень”.
У неділю на Сицилії, попри поразку в п’ятисетовому трилері, для Олександра настав момент справжнього тріумфу: його ліва рука – то хірургічно точна, то потужна, то креативна – знову й знову пробивала захист суперників. 43 м’ячі, забиті з усіх можливих позицій, і сицилійська оборона так і не змогла знайти протидію.
Розподіл очок за сетами: 3, 9, 15, 10, 6, причому рекордні 15 – у третьому сеті, який, утім, був програний (29–27). Це не лише особистий рекорд Бойка, а й справжнє “італійське” досягнення: востаннє подібний результат був зафіксований у листопаді 2020 року, коли Дієго Кантагаллі (син легендарного Луки Кантагаллі, чемпіона світу 1990 і 1994 років та срібного призера Олімпіади-1996) набрав 46 очок у складі “Ortona”, перемігши Siena 3:2.
Іронія долі в тому, що тоді, як і зараз, на лаві тренерів стояв Нунціо Ланчі – він мав честь двічі бачити, як його підопічні входять у “книгу рекордів”, хоч цього разу – на другому місці.
Після літньої презентації через медіаканали клубу, нагода у вигляді цих 43 очок стала чудовим приводом знову поспілкуватися з Бойком. Незважаючи на свої 20 років, Олександр вражає зрілістю. Щоб трохи розрядити обстановку, журналісти запитали, яке перше італійське слово він запам’ятав.
“Гадаю, це було palla a coppie (м’яч у парах)”, – усміхається він. Ймовірно, це вираз, який часто звучить на тренуваннях, і старанний Бойко швидко його вивчив.
– Олександр, ти демонструєш блискучу форму: середній показник – 27 очок за матч, а минулої неділі – аж 43! Це твій рекорд кар’єри?
– Так, звісно, це вперше для мене. Я дуже радий, але найбільше – тому, що зміг принести вагомий внесок у гру команди. Після чемпіонату світу з Україною я відчув великий прогрес – і в психологічному плані, і як гравець. У Польщі були хороші періоди, але не вистачало стабільності. Тепер же я відчуваю себе більш готовим і можу краще показувати свій рівень гри.
– Ти вже майже два місяці в Італії. Як почуваєшся у команді?
– Поступово звикаю до клімату та ритму італійського чемпіонату. Із хлопцями та тренерським штабом ми швидко знайшли спільну мову – і на майданчику, і поза ним. Усе йде чудово.
– Після трьох перемог минулої неділі команда зазнала першої поразки. На твою думку, чому так сталося?
– Початок матчу зі “Шаккою” був для нас не надто вдалим, і звідти гра пішла складно. Суперник був сильним, провів чудовий поєдинок, а нам у деякі моменти бракувало гри на блоці. Але навіть із такої поразки можна винести багато уроків.
– Наступної суботи вдома, у PalaValentia, ви прийматимете “Бронте”. Хочете повернутися до перемог?
– Безумовно! Ми працюватимемо над помилками, щоб бути максимально готовими й рішучими. “Бронте” має стільки ж очок, як і ми, тому матч буде дуже напружений і цікавий.
– Як оцінюєш рівень італійського чемпіонату порівняно з українським і польським?
– Італійський та польський чемпіонати дуже схожі — обидва надзвичайно сильні. Український поки що трохи відстає, але він поступово розвивається.
