Ліберо жіночої збірної України з волейболу Кристина Нємцева – про мрії, рідне місто та особисте життя.
В інтерв'ю сайту kp.ua волейболістка збірної України розповіла як почала займатися волейболом та поділилася враженнями від перемоги у Золотій Євролізі-2025.
Можемо показувати рівень і перемагати
– Кристино, ви разом із командою виграли Золоту Євролігу. Що для вас означає це досягнення?
– Це дуже важливо для мене, я думаю, що й для кожного гравця нашої команди, тому що перемога в таких змаганнях - це результат і доказ важкої роботи.
– Вдалося вам показати на турнірі свій максимум?
– Я завжди ставлюся до себе самокритично, тому скажу, що робота була непогана, але я знаю, що можу краще.
– Як вам рівень суперниць? Чи були опонентки, рівень гри яких вас вразив, і ви можете виділити їх як топових спортсменок?
– Важко грати проти таких гравців, як Хок зі Швеції, вона топовий гравець світу, але я задоволена, що у півфіналі ми змогли протистояти їй.
– Які перспективи, на вашу думку, має нинішня жіноча збірна з волейболу? Чи зможе вона конкурувати з сильнішими суперницями?
– Ігри Золотої Євроліги показали, що ми можемо грати дуже добре і показувати свій рівень гри. Я думаю, що у нас великі перспективи, і сподіваюся, що наступного року ми будемо показувати свої сили у змаганнях вищого рівня - Ліги Націй.
Спочатку було весело, потім затягнуло
– З чого почалося знайомство з волейболом у вашому житті?
– Я почала займатися волейболом у 5 років, тому що займалася моя двоюрідна сестра. Походила, спробувала, і мені сподобалося.
– Чим вас закохав у себе цей вид спорту?
– Як дитині - подобалося, тому що це було весело. Але вже коли стала дорослішою, зрозуміла, що подобається командна гра і ті емоції, які дає волейбол.
– Багато дівчат після початку повномасштабної війни вирішили виїхати з України. А ви залишилися. Чому?
– На це було багато причин, одна з яких - сімейні обставини. На той час, я думаю, це було вірне рішення - залишитися.
– Де ви знаходите мотивацію так наполегливо працювати над собою і бути кращою з сезону в сезон?
– Для мене важливо саморозвиток і не зупинятися на досягнутому, хочеться показати себе ще краще.
– На вашу думку, як війна вплинула на волейбол в Україні? І яким тепер буде майбутнє цього виду спорту?
– Багато гравців виїхали грати за кордон, і я їх розумію. Тому що страшно. Щодо майбутнього можу сказати, що сподіваюся, що у українського волейболу все найкраще ще попереду, і у нас є хороша молодь, яка може піднімати рівень волейболу в Україні.
Особисте життя спорту тільки допомагає
– Ви родом із міста Соледар, що під Бахмутом. Чи пов'язувало вас щось із цим містом у дорослому житті? Якісь спогади залишилися?
– Це дуже важка тема насправді для мене, це мій дім, це моя душа… Яку в мене забрали, і залишилися тільки мої спогади та надії… У Соледарі починався мій волейбольний шлях, тому важко розуміти і сприймати, що моє місто в такому стані.
– Розкажіть, будь ласка, про особисте життя. Вдається поєднувати наполегливу працю на спортивній ниві з особистим життям? Чи виходить бути успішною і там, і там?
– Про деталі свого особистого життя говорити не хочу, це тільки моє (Кристина намагається не виносити в публічну площину особисті моменти з життя, віддаючи перевагу максимальній зосередженості на спортивній кар'єрі. – авт.). Але в чому точно впевнена - особисте життя великому спорту не заважає, а скоріше допомагає. Це завжди додаткова підтримка.
– Про що мрієте зараз?
– Зараз, як і кожен українець, мрію, щоб війна закінчилася і жити під мирним небом, повернутися додому. Як спортсменка, звісно, мрію потрапити на Олімпіаду.
Фото: cev.eu