Наставник команди-сенсації старту нинішнього сезону - вінницького "Еко-Дома" - розповів про секрети успіху попри нелегке життя-буття своїх підопічних, а також повідав про завдання на майбутнє.
Впевнені перемоги під "нуль" у двох турах національної першості чоловічої вищої ліги, а такж вихід до півфіналу Кубка України - таким є фантастичний старт у нинішньому сезоні колективу, який ще торік виступав на аматорському рівні. Причому, нагадаємо, у кубковому турнірі цей самий "аматор" один за одним залишив поза грою срібного та бронзового призера попереднього чемпіонату Суперліги - відповідно "Дніпро" та "Юракадемію"! Таким чином, сьогодні любителі волейболу небезпідставно губляться в здогадках, чи не поповнить незабаром цей список і діючий чемпіон країни - "Локомотив"?..
Звісно, привід для спілкування з наставником цієї команди-сенсації Валерієм Копиловим з'явився надсерйозний. І, до честі цього спеціаліста, під час спілкування він не став ховатися за якісь сумнівні "може бути" чи "побачимо", а відповідав на всі запитання із завидною відвертістю, підкріплюючи свої слова грунтовно та аргументовано. Зізнатися, дещо, почуте з його вуст, відверто шокувало, через що вищезгадані успіхи одразу ж набули додаткового значення та поваги. Адже їхнє підгрунтя аж ніяк не в'яжеться з тим, що складає головні чинники неодмінного симбіозу для вагомих досягнень: насичені й наполегливі тренування - серйозні навантаження - висока майстерність - психологічна стійкість. У колективі Валерія Копилова, через певні об'єктивні причини, цей самий симбіоз виглядає дещо по-іншому. Однак, як бачимо, не став від цього менш продуктивним. І секрет тут, складається враження, полягає в ставці на максимально довірливі стосунки "тренер - гравець". Тобто, завжди залишається єдиний колектив за будь-яких обставин, який абсолютно повністю, не поділяючись на правих і винних, несе відповідальність за всі гаразди і негаразди на ігровому майданчику - виграють усі і програють також усі. Можливо, якраз такий підхід і дозволив "Еко-Дому" звернути зараз на себе особливу увагу, через що його подальші виступи у нинішньому сезоні викликатимуть великий інтерес, особливо у фінальній четвірці Кубка України. Адже недарма кажуть, що апетит приходить під час їжі...
- Пане Валерію, чи не стали для вас самого несподіванкою впевнені перемоги "Еко-Дома" у другому і третьому раундах Кубка країни, відповідно, над "Дніпром" та "Юракадемією"? Звісно, у міжсезоння вони зазнали суттєвих кадрових втрат, але все одно залишаються представниками Суперліги, тоді як ваша команда, образно кажучи, ще вчора грала у чемпіонаті аматорів...
- А ви гадаєте, у нас міжсезоння було легким і безтурботним?! 70 відсотків гравців "Еко-Дома" - любителі, основне місце роботи яких аж ніяк не пов'язане з волейболом. Тому влітку у нас не було ні омріяних кимось тренувальних зборів на морському узбережжі, ні участі у підготовчих турнірах, ні навіть контрольних спарингів. Тобто, готувалися, як виходило готуватися.
Разом із тим наші перемоги в Кубку України несподіванкою для мене не стали. Я добре знав можливості і своєї команди, і наших суперників. Непереможними вони аж ніяк не вигладали. Тож усе залежало, насамперед, від якіснішого виконання гравцями тренерських настанов та вірою у власні сили. Зрештою, наші аргументи у цьому виявилися більш суттєвими. Так що все по ділу.
- І що далі? Вірогідне "побачення" у півфіналі турніру з маститим "Локомотивом" чи грізним "Баркомом-Кажани" не викликає у вас жодного занепокоєння?
- Аж ніяк! Насправді, в Україні зараз цілком успішно можна грати з усіма. Головне - максимально грамотно використати весь потенціал своїх виконавців і так же максимально грамотно не дозволили зробити це суперникам.
- На словах легко. А як воно виконати на ділі? Майстерності вашим підопічним вистачає?
- По-перше, вони всі - мої вихованці. І я абсолютно точно знаю, хто з них на що здатен. А це великий плюс. По-друге, у моєму розпорядженні є одразу п'ятеро гравців, які мають хороший досвід виступів у різних клубах Суперліги. Це Матус, Кушнір, Сидоренко, Ставничук і Вітовський. Та й Олійниченко був у Суперлізі, інша річ, що на майданчик там майже не виходив. Єдина пока прогалина - ліберо Дорош. Цей молодий гравець дуже талановитий, однак досвіду виступів на серйозному рівні йому явно браку. А так, зокрема, Матус - сильний розпасовщик, ну, а Сидоренка особисто я вважаю найсильнішим діагональником України! Дивно, що на нього не звертає уваги тренерський штаб національної збірної. Отже, з такими виконавцями можна ставити високі завдання.
- Які ж ви поставили напередодні сезону?
- Однозначно - вийти до Суперліги, а в Кубку України - пробитися якомога далі. Тут ми вже серед четвірки найсильніших - а це, хоч як крути, вагоме досягнення.
- Пробачте, але на початку розмови ви казали, що 70 відсотків ваших гравців - любителі, і працюють хто де! Як же з ними - до Суперліги?
- Ви праві, працюють. Буває, інколи приходять на тренування одразу після роботи на станку у нічну зміну. Але якщо приходять - значить, волейбол у них в серцях! А з такими хлопцями багато чого можна добитися.
- Вірю, проте якось важко второпати, яким чином в команді проходить тренувальний процес, коли зараз два дні кожного тижня відбуваються ігри?
- Якось справляємося. Три дні проводимо тренування з м'ячами, інші два дні займаємося фізпідготовкою. Нормально...
- Однак, навряд чи такий графік буде нормальним, якщо "Еко-Дім" таки стане учасником Суперліги. Хіба не так?
- Ось коли вирішимо це завдання, тоді подумаємо про необхідні зміни. Звичайно, потребуватиметься більш серйозний підхід до тренувального процесу та й посилення не буде зайвим. Адже зараз ми граємо лише вдесятьох, тож хоча б двоє хороших виконавців, звісно, дуже знадобляться. Втім, чимало моїх вихованців нині виступаються в інших клубах Суперліги. Тож якщо захочуть повернутися, як вищезгадані гравці - двері для них завжди відчинені! Сподіваюся, президент нашого клубу Сергій Кушнир спроможний вирішити всі питання. Принаймні, до цього часу йому це завжди вдавалося: сказав - зробив! За що ми всі йому дуже вдячні!
- Ну, а якщо ніхто повертатися не захоче, а запрошувати гравців з інших міст, наскільки я знаю, не у ваших правилах?
- Точно, не в моїх! Коли багато років тому тодішній президент обласної федерації волейболу Микола Чумак звернувся до мене з пропозицією фактично "з нуля" створити команду СДЮСШ, я вже тоді знав, що завжди буду робити ставку тільки на місцевих вихованців.
- Де ж ви їх попервах знаходили?
- Та де завгодно! В училищах і технікумах, й навіть по базарах і на вокзалі! Не шуткую, було й таке. Коли бачив високих хлопців, то підходив і пропонував їм спробувати себе у волейболі. І знаходилися такі, котрі справді приходили в зал й досі займаються волейболом. Вони навчалися, а разом із ними і я навчався. Та й нині відбувається саме так. Ось, навіщо далеко за прикладами ходити - той же Дорош уперше взяв до рук волейбольного м'яча не більше п'яти років тому! А сьогодні він уже гравець основи. Чи он інші молоді хлопці Черняк і Мазенко... Тут головне - допомогти їм якомога скоріше розкрити свій потенціал. Навчити грамотній техніці й тактиці, однак при цьому не гримати на них за кожну помилку. Взагалі, саме на помилках найкраще вчаться. Чим менше їх припускаєшся - тим вищим стає твій клас. А чим вищий клас - тим менше буде на майданчику виникати ситуацій, коли гравець прийматиме невірні рішення. Тут усе просто...
- Важко у навчанні... Та чи хіба легше в бою? Ось, наприклад, хіба нема в "Еко-Дома" гідних суперників у вищій лізі?
- Звичайно, є! Ось, наприклад, в останньому турі грали в Бахмуті з місцевою командою - там хороші хлопці! А є ще львівська "Булава", "Херсон-Сіті", "Новатор-2"... Та й узагалі "прохідних" суперників не існує. Недооціниш, розслабишся - одразу отримаєш! Тому розслаблятися ми просто не маємо права...