Український молодий рефері відсудив головний матч на чемпіонаті EEVZA у польському Олецко Білорусь - Польща. Своїми враженнями він поділився у невеликому iнтерв'ю.
- Судити фінальні матчі на будь-якому турнірі дуже відповідально, тим більше бути головним арбітром. Як намагалися стримувати хвилювання, напевне ніч перед фіналом не спали?
- Скажу так, що будь-який матч відповідальний. Ти не ділиш їх на важливий або більш важливий, намагаєшься професіонально відсудити будь-яку гру. Кожен арбітр готується до матчів, але кожен налаштовується по різному. Напередодні фіналу я спав, у мене не було дуже великого хвилювання. Але чим менше часу залишалося до початку фіналу, тим відчутніше хвилювання додавалося. Це нормально, коли людина переживає за свою роботу. Але тут головне не перегоріти і правильно зконцентруватися.
- У польському Олецко господарки турніру програли у фіналі білорускам. Якісь нарікання були з боку поляків, не галасували "суддю на мило"?
- Нарікання якщо і були, то, напевне, тільки до самих себе. Білоруски були сильнішими, що вони і довели на майданчику. Хоча скажу, наприкінці третьої партії полькам, наче, вдалося переломити хід гри. Господарки вигравали три очки і, здавалося, трьома партіями цей фінал не обмежиться. Наставник збірної Польщі зробив три заміни, дав пограти усім своїм волейболісткам, але програв партію - 23:25 і матч - 0:3. Я не хочу давати оцінку цим діям, відзначу тільки, що я цей фінал відсудив дуже добре. Тому після матчу обидва тренери підійшли і подякували за суддівство.
- Коли побачили своє прізвище у складі арбітрів, які судять російську збірну, що відчули? Які емоції були найпершими?
- Просто я не міг судити підгрупу, де виступала збірна України. Перед першим змагальним днем нам повідомили, хто на якому поєдинку працює, і так співпало, що мені дісталася Росія. Скажу, що у політичному аспекті мені трішки було ніяково, але це моя робота. І на цих матчах я відпрацював згідно правил волейболу, а не якихось там своїх внутрішніх уподобань.
- Що можна сказати з приводу досвіду? Наскільки подібні турніри важливі як для самих гравців, так і для арбітрів?
- Однозначно такі турніри потрібні як повітря і самим гравцям, і молодим арбітрам. Гравцям у данному віці потрібно тренуватися і проводити багато матчів - це безцінний міжнародний досвід. Звичайно, хочеться, щоби подібних турнірів було якомога більше. Те ж саме можу сказати і про досвід суддів. Це рівень збірних, максимальна відповідальність і, за великим рахунком, перші кроки по кар'єрних сходах у міжнародному суддівстві. Тут і практика, і обмін думками, і спілкування з іншими арбітрами. Дуже задоволений, що мені вдалося побувати у ролі судді на турнірі такого високого рівня.
- Щоби стати міжнародним арбітром, напевне, одного бажання буде недостатньо. Що необхідно?
- Звичайно, одного бажання буде замало. Є багато складових, які формують тебе як арбітра, тим більше - міжнародної категорії. Необхідно знати правила волейболу, судити матчі внутрішнього чемпіонату, знання англійської мови, проходити національні і міжнародні семінари. І навість після успішного складання тестів ти не відразу стаєш суддею міжнародної категорії. Протягом трьох років ти маєш отримати, як то кажуть, три "жирних" бали, і тільки після цього міжнародна федерація присвоює звання судді міжнародної категорії. Як кажуть, бажаючих стати міжнародним арбітром багато, але доля обирає не кожного.