Львівський клуб "Барком-Кажани" виявив бажання зіграти в чемпіонаті Польщі.
Ця новина обговорюється останні пару тижнів. На місце в ПлюсЛізі також претендує німецький клуб "Берлін".
– Можу підтвердити, що клуби з Берліна і Львова прислали свої заявки. Для нас це велика честь, – підтвердив в інтерв'ю сайту Przeglad Sportowy Каміль Складовськи, директор департаменту зв'язку польської волейбольної ліги. Відповідаючи на питання про можливість допуску нових клубів до турніру, він додає: – Через спалах коронавірусу важко уявити розширення ліги і включення команд з-за меж Польщі. Але ніколи не говори ніколи.
Але команда з німецької столиці публічно спростовує цю інформацію: "Берлін подав заявку на отримання ліцензії тільки у німецькій бундеслізі. Клуб не має наміру брати участь в турнірі іншої країни", – сказав Олівер Сотто з адміністрації клубу.
У свою чергу, президент українського клубу Олег Баран розповів про готовність брати участь в ПлюсЛізі в інтерв'ю польському виданню sportowefakty.wp.pl.
– Щоб клуб продовжував прогресувати, нам потрібно більше конкуренції, а цього немає в нашій лізі. Змагання дозволяють поліпшити свої навички, будь то в бізнесі або в спорті, відсутність конкуренції не призводить до будь-чого хорошого. Ми поступово готувалися до того, щоб на технічному і ментальному рівнях бути готовими до переходу на більш високий рівень. В даний час нам складно утримувати гравців в команді і відповідним чином їх мотивувати. Це одна з наших проблем в нинішньому чемпіонаті України.
– На якому етапі перебуває процес потрапляння в чемпіонат Польщі?
– Якби це залежало тільки від мене, процес був би вже успішно завершено. Ми співпрацюємо з польськими клубами вже кілька років. Раніше ми їздили до Польщі на спаринг з "Cuprum Lubin". Ми також змагалися з іншими командами, так я познайомився з Яном Сухому, який пізніше був нашим тренером. Уже кілька років ми з польськими клубами запрошуємо один одного на товариські турніри. Згодом я зрозумів, що для того, щоб конкурувати з польськими клубами, ми повинні розвиватися не тільки в спорті. Навіть в Польщі були випадки, коли клуби швидко збільшували свої бюджети, наймали дорогих гравців і швидко руйнувалися. Я вважаю, що розвиток має відбуватися поступово, базуючись на накопиченому досвіді.
– Як скоро питання про участь в польському чемпіонаті може вирішитися?
– Ми довго спілкуємося і готуємося, але на даний момент нічого конкретно не вирішено. Ми повинні бути обережні, і обидві сторони повинні бачити сенс в своїх рішеннях. Ми точно не будемо виступати в польській лізі з наступного сезону, тому що потрібно багато часу для підготовки до переходу.
– На вашу думку, чи реально, що "Барком-Кажани" виступатимуть у "ПлюсЛізі" з сезону 2021/2022?
– Я думаю, що це реально.
– Як вплине потрапляння в ПлюсЛігу на розвиток українського волейболу?
– Я вважаю, що це буде позитивним стимулом. Це повинно привернути більше шанувальників. Можливість дивитися матчі на більш високому рівні підвищить інтерес до волейболу не тільки у Львові. Більш того, волейболісти з інших команд можуть відчувати себе більш мотивованими для зростання. Вони бачитимуть можливість показати себе в нашому клубі або будь-якій іншій польській команді.
– Які проблеми не дозволяють волейболу розвиватися у вашій країні?
– Основна проблема полягає у відсутності відповідного закону, який дозволив би компаніям, які інвестують у спорт, отримувати податкові пільги. Спонсорство в даний час не вигідно. Спорт заснований на ентузіастах, які хочуть вкласти свої гроші, таких як Ігор Суркіс – президент футбольного київського "Динамо" або Ринат Ахметов – власник донецького "Шахтаря". Відповідний закон залучить додаткових спонсорів. Клуби, які підтримуються державними підприємствами, руйнуються, коли нові власники цих компаній не хочуть витрачати гроші на спорт. Існує також проблема з інфраструктурою і залами. Останнім часом ситуація поліпшується, але це ще не той рівень.
– "Барком" грає свої матчі в залі, який може вмістити близько 1600 чоловік. Хочете грати в більшому приміщенні?
– Вже затверджено проект, згідно з яким буде побудований зал місткістю близько 2500 чоловік. Також створюється приватний об'єкт, і я постараюся зробити його адаптованим до волейбольних матчів - це арена для близько 5000 чоловік. Незважаючи на це, наш поточний зал відповідає вимогам ЄКВ, і ми граємо там єврокубкові матчі. При додаванні стільців ми можемо збільшити його місткість на 400 місць.
– Одна з проблем, яку належить вирішити – це час очікування перетину кордону обох країн.
– Все повинно бути організовано так, щоб уникнути величезної черги на кордоні. У мене є ідея, як вирішити цю проблему, і я буду домагатися згоди між відповідними міністерствами обох країн. Командам буде дозволено використовувати окремий дипломатичний прохід. При цьому також необхідно організувати підтримку системи відеоповторів та доступ для співробітників телебачення, журналістів, суддів.
– У ПлюсЛізі на майданчику є ліміт з трьох легіонерів – як будете вирішувати це питання в своєму клубі?
– Я думаю, що правила будуть аналогічні правилам для польських клубів. Оскільки ми є українським клубом, грати можуть максимум три іноземці, а решта – українські волейболісти – їх розвиток і спільна гра приведуть до підвищення рівня української збірної. Також можливо, що серед трьох іноземців повинен бути хоча б один поляк. Ми поговоримо про це.
– Декілька років тому харківський "Локомотив" грав в російській Суперлізі, але він також брав участь в плей-офф в українській лізі – у випадку з вашим клубом, ви бачите аналогічну історію?
– Це питання буде узгоджуватися з українською федерацією волейболу. Як український клуб, ми повинні брати участь в чемпіонаті України. Я думаю, що ми повинні грати в основному раунді і плей-офф в ПлюсЛізі, а в Україні ми брати участь тільки в плей-офф, щоб мати можливість виграти місце в європейських кубках.
– Чи буде ваш клуб фінансово готовий до реалій ПлюсЛіги?
– Звичайно. Я прагну створити клуб за підтримки багатьох компаній, кожна з яких надасть відповідно менше грошей, але співпраця буде стабільна і систематична. Цей процес вже йде, і число спонсорів буде збільшуватися. Кожен з них повинен відчувати себе частиною нашого клубу і частиною Львова. Я не хочу, щоб команда залежала тільки від одного великого спонсора.
– Ви дуже добре говорите на польському.
– Я народився і живу у Львові все життя, але у мене багато контактів з Польщею. Будуючи наш бізнес, ми тісно співпрацювали з польськими фахівцями. Саме в Польщі я купував багато м'яса, спецій та інших товарів, необхідних для нашої роботи. Я відвідав цю країну майже повністю. У той час я багато говорив на польському, але останнім часом мені не вистачає практики. Я сподіваюся, що коли ми будемо грати в ПлюсЛізі, я зможу знову вільно говорити.
– Як так вийшло, що ви настільки захопилися волейболом, що почали інвестувати в цей вид спорту?
– Багато що відбувається в житті випадково. Я любив грати в волейбол на аматорському рівні, і зі мною був тренер, який вчив дітей грати в волейбол. Одного разу він попросив спонсорувати свій клуб. Команда, яку він очолював, брала участь в різних молодіжних турнірах. За ці роки я бачив, як ці молоді люди росли, поки їх, нарешті, не забирали інші клуби. У Львові не було клубів, в яких вони могли б розвиватися далі. Спостерігаючи за ситуацією, я запропонував створити клуб, де ці учні могли б продовжити свою кар'єру. Апетит приходить під час їжі, так з аматорського рівня хотілося досягти Суперліги.
– Як в даний час ви справляєтеся з епідемією коронавіруса?
– Наш бізнес пов'язаний із землеробством, тваринництвом, м'ясопереробкою і запуском магазинів. Ми проходимо цю ситуацію досить добре. Хоча в деяких відносинах це викликало у нас проблеми - з'явилися додаткові витрати, пов'язані з логістикою, покупкою захисних масок і деяких змін в роботі наших співробітників. В даний час обмеження в країні вже знижуються, а міри карантину послаблені, але багато компаній постраждали. Я просто турбуюся про другу хвилю епідемії.
– Львів славиться великою кількістю туристів – яке життя в цьому місті сьогодні?
– До недавнього часу нам доводилося носити маски, тепер вони більше не є обов'язковими на вулицях. Їх як і раніше потрібно носити в магазинах, надягати рукавички і вимірювати температуру. Працюють бари і ресторани, але клієнтам доступні тільки столи на відкритому повітрі. Люди повільно починають з'являтися в центрі міста, але 2-3 тижні тому вид був невпізнанним. Місто виглядав вимерлим. Багато компаній постраждали від нестачі туристів.
Фото: fvu.in.ua та gal.info
