Досвідчений німецький зв’язуючий Лукас Кампа, який цього року завершив кар’єру в національній збірній, нещодавно приєднався до львівського клубу “Барком-Кажани”.
І вже 12-й сезон поспіль проведе у ПлюсЛізі. В інтерв’ю сайту plusliga.pl німець розповів про свій перехід, рівень конкуренції в лізі та очікування від чемпіонату світу на Філіппінах.
– Як сталося, що майже в останній момент ви опинилися в «Баркомі-Кажани» Львів?
– Якщо чесно, я сам здивований, що так довго нічого не публікували й не писали на цю тему, адже в Польщі завжди було інакше [сміється]. Для мене це була приємна несподіванка – я мав час спокійно поговорити з президентом, тренером команди, і ми все узгодили. Лише в понеділок [8 вересня] приєднаюся до команди й розпочну тренування, але точно не одразу в повному обсязі, бо після довшої паузи в грі потрібно подивитися, як відреагує тіло. Дуже радий, що отримав цей шанс ще трохи пограти в Польщі. Особливо потішило, коли почув, що «Барком» базуватиметься в Ельблонзі – не очікував, що так близько до Гданська буде ще один клуб. Це й відкрило мені шанс продовжити виступи у ПлюсЛізі.
– Переговори з клубом були довгими чи домовилися швидко?
– Найбільше мене хвилювало, чи зможу поєднати гру в «Баркомі» з особистим життям. Це була головна тема для обговорення. Я справді вважаю Гданськ своїм домом, тож треба було знайти спосіб усе організувати. Ми довго це обговорювали, і я радий, що знайшли рішення. Тому так пізно підписав контракт і вирішив розпочати цю спільну пригоду. Вперше в моїй кар’єрі буде так, що я не житиму постійно там, де граю. Але впевнений, що впораюся. Звісно, я буду з командою щодня і на всіх тренуваннях.
– Після травми литки, з якою ви боролися минулого сезону в «Трефлі» Гданськ, залишилися якісь наслідки? Ви повністю здорові?
– Усе добре, можу робити все, що потрібно. У тренажерному залі працював майже постійно, тільки не стрибав. Травму отримав у лютому в матчі в Жешуві, пройшов реабілітацію й увесь процес відновлення. Зараз болю немає, можу бігати, стрибати – сподіваюся, що готовий. Потрібно поступово входити в форму, не форсувати, але хочу, щоб цей сезон у плані здоров’я був набагато кращим.
– Чи не заважатиме виступ у ПлюсЛізі вашій роботі в Німецькій федерації волейболу, де ви стали спортивним речником?
– Ні, це не впливатиме на мою гру. Усі ці обов’язки можна виконувати дистанційно – телефоном, електронною поштою чи онлайн-зустрічами. Проблем не буде.
– Завдяки цій ролі ви й далі матимете постійний контакт із німецьким волейболом, хоча завершили кар’єру в збірній?
– Саме так. Це, мабуть, єдиний спосіб залишатися близько до німецького волейболу. У мене досі чудові стосунки і з командою, і з федерацією. Тому коли з’явилася така можливість, я одразу погодився.
– На що здатен «Барком-Кажани» цього сезону? Часто кажуть, що команда бореться лише за збереження місця в лізі.
– Сподіваюся, цього року знову буде краще. Я дивлюся у верхню частину таблиці, на боротьбу за плей-оф, а не тільки за виживання. Як досвідчений гравець, знаю, що означає виступати в ПлюсЛізі. Конкуренція знову буде ще вищою, ніж торік, і від початку доведеться боротися за кожне очко. Хоч я ще не тренувався з командою, але бачу, що потенціал є, і можна дивитися вперед із позитивом.
– Ви граєте в Польщі безперервно з сезону 2014/2015. Чи сильно змінилася ПлюсЛіга?
– Так, і на мою думку, рівень чемпіонату помітно виріс. Останніми роками багато зірок приходить грати до Польщі, і я переконаний, що зараз ПлюсЛіга – найсильніша у світі. Та й польський волейбол загалом – і клубний, і збірна – на найвищому рівні. Ще 10–12 років тому все виглядало інакше. Я дуже радий, що досі можу грати тут, а не тільки сидіти на трибунах. Це справді велика радість, задоволення й бажання змагатися.
– Цього року багато клубів підсилилися. Все важче назвати фаворитів навіть не тільки до медалей, а й до виходу в плей-оф.
– Усі команди мають дуже хороші склади. Неможливо зараз передбачити, хто буде у півфіналі чи навіть у плей-оф. Для вболівальників це супер, та й для нас, гравців, також – адже нічого не гарантовано.
– На що здатна збірна Німеччини на чемпіонаті світу на Філіппінах? У вас складна група зі Словенією та Болгарією.
– Насамперед я тримаю кулаки за Німеччину – більше нічого зробити не можу. Я постійно на зв’язку з хлопцями, дивився майже всі їхні матчі цього сезону, нещодавно був на товариській грі з Бельгією. Мені подобається, що сказав Тобіас Бранд – що чвертьфінал недостатньо, команда хоче більшого. Це буде важко. Вже боротьба в групі, особливо з такою фізичною командою, як Болгарія, буде складним випробуванням. Думаю, треба виграти групу, а далі крок за кроком рухатися вперед. Подобається, що команда налаштована на максимум – і так має бути після того, що ми показали торік на Олімпіаді й у кваліфікації.
– Ви, мабуть, маєте чудові спогади з чемпіонату світу-2014 у Польщі, коли Німеччина сенсаційно здобула «бронзу», а ви стали найкращим зв’язуючим турніру.
– Безумовно. Я вже багато разів говорив, як добре почуваюся в Польщі. Ми з родиною вирішили залишитися в Гданську, бо дуже щасливі тут. Я навіть не знав, чи взагалі зможу ще грати у ПлюсЛізі, але ми свідомо залишилися в Польщі. І я ніколи не уявляв, що так довго виступатиму тут. Дуже вдячний за цю можливість.
– Хто ваш фаворит на цьогорічному чемпіонаті світу?
– Польща, Польща і ще раз Польща.
– А інші команди, які можуть поборотися за медалі?
– Це складне питання. Є 4–6 команд, які реально можуть виграти «золото». Але я ставлю на фінал Польща – Франція.
– Але ж Польща й Франція в одній половині сітки й можуть зустрітися не пізніше, ніж у півфіналі. На іншій стороні – Бразилія, США, Куба, Словенія та Німеччина.
– Якщо так, то в такому разі я хотів би бачити фінал Польща – Німеччина.
