Помічник головного тренера волейбольного клубу «Барком-Кажани» Владислав Лазарчук розповів про матч за Суперкубок України, нефартовість залу в Черкасах та майбутнього суперника в Кубку ЄКВ – грецький «ПАОК».
- Владиславе, вітаємо з перемогою в Суперкубку України. Чи були побоювання щодо результату матчу з вінницьким «Серцем Поділля» та наскільки важкою видалася гра у порівнянні з попередніми матчами за цей трофей?
- Певні хвилювання є завжди, і це, мабуть, нормально. Впевненим у собі лише дурень буває. Ми мали план на гру і знали: якщо чітко його дотримаємося – проблем не буде. Хочу віддати належне команді «Серце Поділля», яка продемонструвала непоганий волейбол, зокрема у першій партії.
- Четверта партія у грі була найцікавішою для глядача? ("Кажани" перемогли з рахунком 33:31 - Авт.)
- Ми мали кілька очок переваги і на початку, і в середині партії. Але суперник проявив характер та показав, що без боротьби вони точно здаватися не будуть. Тому на перший план вже вийшли психологічна стійкість та ментальність волейболістів. Витримали той тиск і здобули перемогу. У таких кінцівках, як би то не було, теж присутній елемент везіння.
- Такі партії є, мабуть, дуже нервовими для тренерів...
- Я б так не сказав. Гравці постійно чули підказки від тренерського штабу. Навіть, якби не вдалося перемогти у четвертій партії – нічого би не сталося. Внесли би корективи для того, щоб все ж таки досягнути своєї мети – перемогти у матчі та стати володарями Суперкубка України.
- Наскільки доцільно порівнювати цю перемогу за складністю з попередніми перемогами у Суперкубку?
- Такі порівняння напрошуються самі собою. Напевно, найважчою була перша перемога у Києві. Хоча й спостерігав тоді за грою з трибун, адже ще не був тренером команди. Про це говорили лиця хлопців. Багато що стояло на кону. Новий європейський тренер, більшість хлопців ще не мали перемог на такому рівні, тож важко було психологічно.
- У 2017 році Суперкубок відбувався у Черкасах і перемогти не вдалося. Чи були думки, що зал нефартовий?
- Могли так говорити, але лише до того моменту поки в тому ж залі не здобули перемогу в Кубку України. Річ у тім, що багато хлопців у той момент виступали на Універсіаді. Тоді це був перший матч сезону і багато чого ще не виходило, тому можливо і програли.
- Над чим найбільше зараз працюєте на тренуваннях? Адже виступи в єврокубках не за горами.
- Ми мусимо діяти як годинниковий механізм. Тому працюємо над командною взаємодією. Хочемо рівнятися на швейцарські годинники – довести дії до автоматизму, а кількість помилок – до мінімуму.
- Чи переглядали уже інформацію щодо майбутніх суперників у Кубку європейської конфедерації?
- Я ні, головний тренер команди також. Це буде доцільніше робити вже ближче до самої гри, можливо, вже з наступного місяця. Домашній матч з грецьким ПАОКом зіграємо у середу, 11 грудня, а на майданчику греків зустрінемося на Миколая – 19 грудня.
- Які завдання поставлені перед командою на Кубок ЄКВ?
- Конкретних завдань перед нами не ставлять. Але самі розуміємо, що нам потрібно проходити далі як команді, що постійно займає перші місця в чемпіонаті України. Так, розуміємо, що в ПАОКа є сильні легіонери, але будемо робити все для того, щоби виходити в 1/8 фіналу.
- Наскільки сильний грецький волейбол?
- Як коли. Були періоди, коли їхні команди вигравали Лігу чемпіонів та інші єврокубки. Все залежить від грошей. Є кошти - запрошують хороших легіонерів. Зараз легіонери там теж є, але не скажу що це – «перший ґатунок». Туди їдуть вікові волейболісти, вже більше, щоб догравати кар’єру.
- Чи розраховуєте на підтримку трибун у домашньому матчі з ПАОКом?
- Чесно скажу – дуже хочу побачити якомога більше людей на матчі. Настільки класно грати за повних трибун, просто словами не передати. Це – додатковий мотиватор для гравців на майданчику. Будь-які хвилювання чи сумніви розвіюються коли бачиш як тебе підтримують. Адже ми граємо саме для наших вболівальників.
- Наскільки відрізняється відвідуваність у єврокубках та в чемпіонаті України?
- Звичайно, на матчі чемпіонату приходить менше людей. Розумію, що нашого львівського глядача важко чимось здивувати, адже клубів в ігрових видах спорту в нас багато. А ще дехто подумає «навіщо йти, мовляв, і так «кажани» виграють» і теж залишиться вдома. А як не перемагаємо, то усе – сенсація. Та для нас важлива кожна гра і до кожного суперника готуємося однаково.
- Кілька слів ще про цей розіграш чемпіонату України. Наскільки він конкурентоспроможний і скільки команд можуть поборотися за медалі?
- Цього року в Суперлізі повинно було бути 10 команд, однак через брак фінансування відпали Суми та Полтава. Мали надію, що той же «Новатор» зможе оновити склад та стати боєздатною одиницею. З тих, що залишилися, варто виділити дві вінницькі команди «Серце Поділля» та «МХП-Вінниця». Можливо, ще «Житичі», але з житомирянами поки не зустрічалися і сказати щось про них наразі важко. На жаль, не вдалося знайти спонсора харківському «Локомотиву». Їх повернули в Суперлігу, але сильний склад, з яким вони виїхали на збори, до сезону не дійшов: залишилася лише перспективна молодь, якої завжди у Харкові чимало, та ветерани, що вже завершують свої активні виступи на професійному рівні.
