Нападниця СК "Прометей" Катерина Дудник – про нове татуювання, Південну Корею та майбутній сезон.
– Катерино, чим ти займалася на карантині?
– Малювала картини за номерами та допомагала мамі по дому (посміхається). А якби не карантин, то полетіла б до Південної Кореї. Хотілося об’їздити цю країну, подивитися її пам’ятки та просто відпочити. Я там була в 2015 році на Всесвітній Універсіаді. Це дуже відповідальні змагання як для нас, так і для всієї країни, тому ми не мали часу ходити на екскурсії, а були повністю занурені в тренувальний процес.
– Ти плануєш відпустки заздалегідь?
– Не завжди знаєш наперед, скільки буде днів тієї відпустки, і коли саме вона почнеться. Якщо ж обирати між морем та лижами, то виберу перший варіант. Втім, загорати я не люблю – тільки купатися. Бо в мене світла шкіра, через те можу обгоріти.
– Ти зробила собі татуювання на руці?
– Так, волейбольний м’яч, всередині якого корейською мовою написано «волейбол». Це своєрідний стимул досягти своєї мети – хоча б сезон відіграти в чемпіонаті Південної Кореї. Я вже давно хотіла його набити, проте не знала, яку саме модель м’яча обрати. Зрештою зупинилася на класиці.
– Тобто після України ти хочеш продовжити кар’єру в Південній Кореї?
– Якщо потягну, адже там дуже швидкий та комбінаційний волейбол. Крім того, треба мати хорошу фізичну форму, бо вони по шість годин на день тренуються.
– Минув рік з моменту твого переходу в «Прометей». Як можеш його охарактеризувати?
– Все класно! Організація на високому рівні. Кожен співробітник відповідально ставиться до своєї роботи. Зараз це дуже велика рідкість, особливо в Україні.
– Минулий сезон можна вважати вдалим для тебе?
– Кожен сезон можна вважати вдалим, адже ти постійно розвиваєшся та набираєшся досвіду. Тим паче я стала MVP (самим цінним гравцем) Кубка України. На 60-70 відсотків була впевнена, що отримаю цю нагороду, оскільки слідкувала за статистикою. Але я старалася, бо моя мама мене дуже підтримувала. У цьому сезоні хотілося б не стати гірше та показати все, на що здатна.
– «Прометей» гратиме в Лізі чемпіонів. Які завдання ставите перед собою в цьому турнірі?
– Ми потрапили туди завдяки нашій силі та бажанню. Тепер головне не вдарити лицем у болото, і показати, що в Україні дуже багато кваліфікованих гравців, які можуть на рівних конкурувати з грандами світового волейболу.
– Спілкуєшся з волейболістками, які покинули команду в це міжсезоння?
– Ми завжди підтримуємо зв'язок. Дуже сумую за Оленою Напалковою, Ліною Мірчевою та Анею Єфременко. Натомість наша команда поповнилася такими ж хорошими гравцями, які повинні нам допомогти.
– Зокрема Даямі Санчес, яка грала в Кореї…
– Тааак! (посміхається). Хочу в неї дізнатися, від чого в першу чергу потрібно відштовхуватися в корейському чемпіонаті, щоб бути там успішною. Ми з нею точно подружимося!
