А СК «Покуття-Прибилів» повертає собі реальний шанс пробитися до Топ-6 .
Певно, навіть добре, що матчі, котрі мали відбутися ще на початку грудня, були проведені лише зараз. Адже наразі вони отримали величезне турнірне значення, бо могли визначити як переможця 1-го етапу чемпіонату, так і багато в чому прояснити ситуацію із запеклою боротьбою за останню путівку до Топ-6. Зрештою, звітні ігри повністю виправдали очікування, а найкраще своїми шансами скористалися «Барком-Кажани» та СК «Покуття-Прибилів»…
ЛЬВІВ (ПС «Галичина»)
«Серце-Поділля» - СК «Покуття-Прибилів» - 1:3 (25:18, 23:25, 23:25, 26:28)
«Епіцентр-Подоляни» - «Барком-Кажани» - 0:3 (26:28, 19:25, 23:25)
СК «Покуття-Прибилів» - «Епіцентр-Подоляни» - 0:3 (20:25, 19:25, 19:25)
«Барком-Кажани» - «Серце Поділля» - 3:0 (27:25, 25:16, 25:22)
Нехай нікого не вводить в оману підсумковий рахунок поєдинку «Епіцентр-Подоляни» - «Барком-Кажани»: суперники втретє в сезоні розіграли по-справжньому захопливий волейбольний спектакль, достатньо інтригуючий та непередбачуваний, де у двох із трьох сетів визначити наперед переможця було просто неможливо. Взагалі, вчергове споглядалося протистояння абсолютно рівних за своїми потенціалами колективів. Кожен намагався реалізувати їх по-різному і, в цілому, саме це й подарувало поєдинку особливу видовищність.
Зокрема, наставник городочан Юрій Мельничук, як і очікувалося, приготував суперникам «сюрприз», але ним стала не поява сербського новачка Марко Ніколіча у старті, а повернення Володимира Сидоренка на позицію діагонального. І хоча після матчу головний тренер львів’ян Угіс Крастіньш стверджував, що такий варіант передбачав наперед (мовляв, якщо Ніколіч є догравальником, а у городочан цю функцію в колективі виконують ще мінімум троє гравців – значить, слід було очікувати тактичних змін, у тому числі й переведення Сидоренка в улюблену ним раніше другу зону), 18-й номер «Епіцентр-Подолян» все одно «настріляв» у підсумку добрих 19 очок. Лише у третій партії опоненти, нарешті, спромоглися «чохлити» його атаки достатньо продуктивно. Але тут неприємності на них посипалися вже з боку іншого діагонального Юрія Томина. Тому, якби ж ці «сюрпризи» Юрія Мельничука віднайшли належне підкріплення з боку його підопічних у більш результативних блоках і меншій кількості, що називається, необов’язкових помилок - цілком ймовірно, справа знову дійшла би, принаймні, до «п’ятихатки». Однак городочани самі надали суперникам шанси на порятунок і в першій партії, де мали подвійний сетбол, і в третій, де вели перед – 14:10, та потім чомусь «посипалися» на подачах Антона Квафарени. І ті ними скористалися на повну.
До речі, якщо легіонер «Епіцентр-Подолян», через зрозумілі причини, поки що показав непоганий ККД лише у стартовому сеті, то легіонер «Барком-Кажанів» на совість «відпахав», що називається, від і до, ставши основним автором вдалого контрудару львів’ян у вищезгаданій третій партії, відзначившись у кульмінаційний момент двома поспіль ейсами. А в цілому у матчі «кажани» намагалися використовувати різноманітні атакуючі «візерунки» (приємно дивитися, як стрімко прогресує молодий зв’язуючий Олексій Головень!), постійно виводячи на завершальні удари різних виконавців. Можливо, саме через таку різноманітність непогану результативність у них видала ціла п’ятірка гравців: Антон Квафарена – 15 очок, Олег Шевченко – 12, Юрій Семенюк – 10, Максим Дрозд та Ілля Ковальов – по 8. Тоді як по інших бік сітки «гармату» Сидоренка вдало періодично підміняв тільки Володимир Остапенко – 8 очок. Тож і результативних блоків у «подолян» нарахувалося лише 5, тоді як в опонентів – 12…
Отже, завдавши «Епіцентр-Подолянам» першої в чемпіонаті поразки, «Барком-Кажани» зрівнялися з ними за кількістю перемог, проте вийшли на перше місце в таблиці завдяки більшій кількості набраних очок. Тепер доля переможця 1-го етапу чемпіонату визначиться тільки за підсумками заключного туру, матчі якого відбудуться 12-13 лютого.
Що ж до «Серця Поділля» та СК «Покуття-Прибилів», які продовжують вести напружену боротьбу за потрапляння до Топ-6, то вони теж видали «бойовичок» не для слабконервових. Прекрасно усвідомлюючи, що перемога майже на 90 відсотків гарантує їм перепустку до плей-офф, вінничани зі старту спробували вибити суперників із прийому (4 із 5 загальних ейсів вони зробили саме у першій партії), «зачохлити» під сіткою та «забомбити» у позиційних атаках - благо, «гармата» Ігора Свірідова працювала бездоганно (набрав 6 очок із 17-ти загальних). Але під час перерви наставнику колективу з Тлумача Костянтину Лисейку вдалося, що називається, привести своїх підопічних до тями, і надалі на майданчику розгорнулося вже приблизно рівне за сценарієм протистояння…
Попри те, що у «сердечок» під стать Свірідову роззабивався Роман Волков (у підсумку записав на свій рахунок 18 очок), і обох добре підтримали Сергій Кушнір (14 очок), Ілля Довгий (13 очок) та Богдан Мазенко (9 очок, із них 4 – на блоках), у суперників також віднайшлася грізна «зброя» в особах Станіслава Азарова (відзначився 18 разів), Ігора Меркушева (17 разів), Валентина Бурковського (15 разів, із них 5 – на блоках) і Данила Свириденка (12 разів). Причому Волков та Азаров ще й на прийомах «відпахали» - бувай здоровий! Тож на майданчику вирувала неймовірно запекла дуель, де кульмінація в усіх трьох наступних партіях наставала у самісіньких кінцівках. І в усіх нерви у гравців з Тлумача виявлялися міцнішими…
Оскільки ж в інших матчах «Серце Поділля» та СК «Покуття-Прибилів», попри впертий опір, все ж поступилися обом лідерам чемпіонату, то заключний тур «регулярки» для обох, як і для «Буревісника-ШВСМ», образно кажучи, буде смертельним. Адже наразі всі три команди мають в активі по 6 перемог, проте за кількістю набраних очок опонентів випереджає СК «Покуття-Прибилів». І саме він тепер має найкращі шанси, оскільки за тиждень, крім міцної «Юракадемії», він має зіграти і з відвертим аутсайдером – «Локомотивом».
Паралельно колективи із Вінниці та Чернігова проведуть «матч смерті» між собою», після чого першому із них належить поборотися за своє щастя з «Житичами-ПНУ», а іншому – з «Епіцентр-Подолянами».
Отже, інтрига, інтрига, інтрига!
