Завершилися чвертьфінальні матчі у чоловічій волейбольній Суперлізі.
В трьох парах переможець визначився за сумою двох матчів, причому скрізь впевнено виграли фаворити. І лише у протистоянні команд, які за підсумками групового етапу посіли 4 та 5 місця – відповідно ВК «МХП-Вінниця» та «Юракадемія», вийшла справжня інтрига та боротьба. Перед матчами плей-оф деяка перевага віддавалася клубу з Тростянця, але в результаті успіх був на боці харків'ян.
Головний тренер Сергій Коваленко прокоментував гру своїх підопічних як у чвертьфіналі, так і загалом у сезоні.
– Насамперед, я хочу подякувати всім харківським вболівальникам та шанувальникам волейболу за підтримку нашої команди. Після третього матчу мої два телефони практично не замовкали до пізнього вечора, дзвонили знайомі та незнайомі мені люди, колеги, тренери, вболівальники. Всі вітали з виходом до півфіналу та бажали нам подальших успіхів у цьому складному для всіх нас сезоні. Саме в ці хвилини я, як і всі гравці (їм теж була величезна кількість дзвінків на телефони), розуміємо, наскільки важливі для цих людей, для нашого міста успіхи у спорті загалом, і у волейболі зокрема. Тому всі наші перемоги ми присвячуємо їм, нашим вболівальникам та всьому нашому рідному Харкову, який вже рік живе в умовах війни з російськими агресорами.
– Ваш суперник по чвертьфіналу, можна сказати, змінився в останній день групового етапу. Чи були здивовані підсумковим розподілом місць?
– Чесно кажучи, так. Ми майже були впевнені, що в 1/4 фіналу зустрінемося із житомирським «Житичі-Полісся». Проте волейболісти «МХП-Вінниця» у заключному матчі програли ВК «Решетилівка» та повністю змінили ситуацію. На цьому прикладі ще раз можна було переконатись, що у великому спорті дуже складно щось загадувати. Від несподіваних та навіть сенсаційних результатів тут ніхто не застрахований.
– Цього сезону з вінницькою командою ви грали тричі і загальний результат був не на вашу користь. Щось змінювали у підготовці до нових та таких відповідальних поєдинків плей-оф?
– Здебільшого нічого не змінювали. Ми знаємо їхні сильні та слабкі сторони, як, мабуть, і вони наші. У регулярному чемпіонаті «Юракадемія» один раз виграла у «МХП-Вінниця» 3:0 і двічі програли по 2:3. Причому у програних поєдинках наша команда їх добре розпочинала і навіть вела із перевагою у дві партії. Але суперник, як кажуть, повертався у гру, зрівнював рахунок і далі дотискав нас на тай-брейку.
Втім, перед чвертьфінальними матчами я ще раз звернув увагу на дії зв’язуючого «МХП-Вінниця» Андрія Стеблецького. Він, до речі, є вихованцем харківського обласного спортивного училища (нині коледжу), і всі ми його добре знаємо. Так ось, коли йому вдаються нестандартні дії і це приносить очки, партнери по команді одразу емоційно заводяться. До речі, так сталося у другому чвертьфінальному матчі. Ми виграли першу партію, а потім Стеблецький забив кілька важливих м'ячів і вкотре завів команду. У цій грі він особисто набрав 8 очок, що для зв’язуючого взагалі не характерно. На третій матч ми налаштувалися дуже рішуче і особливо уважно зіграли з Андрієм, що зрештою принесло нам перемогу.
– Якщо подивитися на результати групового етапу, то ваша команда виступала нерівно. Чи згодні?
– Так, звичайно. І на це є об'єктивні причини. У порівнянні з минулим сезоном, в команді відбулися значні зміни, і нам треба було награти новий склад. На це пішов якийсь час. Далі. Ми маємо кілька ветеранів українського волейболу, яким вже далеко за 30. Це – Віталій Сухінін, Ігор Антонюк, Олександр Терещук, на плечі яких випадає велике навантаження. А є ще група зовсім молодих хлопців, яким немає й двадцяти. До них можу віднести Дениса Дегтяря, Олександра Ковальова, Владислава Антоненка. Трохи старші за віком Павло Плотник, Євген Степовий, Владислав Переходнюк, Артем Трояновський. Зрозуміло, що молодь старається, але досвіду у них ще обмаль, та й, на жаль, поки що вони грають нестабільно.
Ось і виходить, що ми можемо видати відмінний матч, перемігши лідера «Епіцентр-Подоляни», той же «МХП-Вінниця» чи «Житичі-Полісся», а наступного дня поступитися аутсайдерам «Баркому-Збірна України U-18» або волейболістам з Тернополя. А ще лише під час чемпіонату до команди приєднався Віктор Шаповал, який практично закрив питання з діагональним. Віктор наш вихованець, який довгий час грав у «Юракадемії», потім йшов до інших клубів. Ми дуже раді, що він знову з нами і в кожній грі здобуває для команди велику кількість очок. Говорячи про склад, я ще не згадав нашого зв’язуючого Іллю Поліщука та догравальника Микиту Арбузова. Цього сезону вони явно додали і ми чекаємо від них подальшого прогресу.
– До речі, багато шанувальників волейболу в нашій країні добре знають, що практично щороку «Юракадемія» передає до інших клубів своїх перспективних вихованців та лідерів. Проте продовжує не тільки залишатися на плаву, а й бореться за медалі. Як вам це вдається?
– Відразу хочу зазначити, що наш клуб далеко не найбагатший у фінансовому плані, це студентський колектив. Просто, за традицією, що вже давно склалася, керівництво нашого вузу любить волейбол і завжди по можливості допомагає команді. Тому, коли гравцям надходять пропозиції на вигідніших умовах, вони переходять у нові клуби. Адже вік волейболіста зовсім невеликий і якщо є можливість десь отримувати більше грошей для своєї сім'ї, то чому б ні? Натомість у нас у Харкові є спортивний коледж, де директором працює Анатолій Михайлович Попов. Він до того ж є президентом обласної федерації волейболу. На відділенні волейболу цього коледжу працює заслужений тренер України Володимир Іванович Романцов, який пов'язаний із «Юракадемією» вже не один десяток років. Саме звідти ми щороку поповнюємо нашу команду молодими хлопцями.
– Ви вже півроку тренуєтесь та граєте у Чернівцях. Що можете сказати з цього приводу?
– Для всіх нас, я маю на увазі, й інші команди, така ситуація сталася вперше. Але, дякую організаторам, Федерації волейболу України та Професійній волейбольній лізі України, все зроблено на найвищому рівні. Ігровий зал сучасний, забезпечений усім необхідним для проведення матчів, умови для тренувань та проживання теж відмінні. Всі перебувають у рівних умовах. Але дуже хочеться повернутися додому до Харкова, до свого спортивного комплексу та зіграти перед нашими вболівальниками. Тому віримо у перемогу ЗСУ та якнайшвидше закінчення війни.
– У півфіналі суперником юристів буде чинний чемпіон України та переможець групового етапу нинішньої Суперліги «Епіцентр-Подоляни». Як Ви вже зазначали, саме Ваші підопічні завдали йому єдиної поразки цього сезону. Виходить, шанси на потрапляння до фіналу є?
– Звичайно. Так, вони, звичайно, будуть фаворитами, адже у них у складі відразу кілька гравців збірної України. Але й ми дещо вміємо у волейболі (посміхається). Тому перед стартовим свистком арбітра на майданчику всі будуть у рівних умовах. Постараємося знову дати бій суперникам і намагатимемося повторити свій успіх у грі з ними. У будь-якому разі завдання перед нами поставлене - здобути медалі чемпіонату України. Для виконання її докладемо всі свої сили та майстерність, щоб знову порадувати наших вболівальників у Харкові.
