Наставник харківської «Юракадемії» поділився своїми враженнями про виступ у Суперлізі.
Сезон 2022-2023 років у чоловічій волейбольній Суперлізі України був незвичайним за всю історію турнірів. Через війну, розв'язану російськими агресорами проти України, влітку минулого року стояло головне питання – чи треба проводити чемпіонат країни з волейболу в нашій країні і взагалі яким він має бути? Тим більше, що ще до війни стало відомо, що проводити його має незадовго до цього створена Професіональна волейбольна ліга України (ПВЛУ).
І ось турнір вже відбувся і ми запросили поділитися своїми враженнями про нього головного тренера харківського клубу «Юракадемія» Сергія Коваленка. Нагадаємо, що харків'яни стали бронзовими призерами чемпіонату України, перемігши у серії за третє місце житомирський клуб «Житичі-Полісся».
– Цей чемпіонат був справді унікальним, - розповідає Сергій Володимирович. – Ще ніколи не було, щоб усі матчі проходили в одному місті та в одному спортивному залі. Більше того, команди були абсолютно в однакових умовах і, до того ж, уперше в нашій країні на іграх чемпіонату України була задіяна спеціальна техніка за всіма міжнародними стандартами. Вона фіксувала виліт (або не виліт) м'яча за межі майданчика, торкання (або не торкання) м'яча гравцем на блоці, торкання (або не торкання) гравцем сітки і так далі. Тому нарікань із цього приводу до суддівства були мінімальні, на відміну, скажімо, від минулих років.
– А як вирішувалися питання із побутовими умовами?
– Усі ці питання вирішувалися ще до початку проведення чемпіонату. І тут хочу відзначити президента нашого клубу Леоніда Михайлова, який в цьому плані тісно співпрацював і з президентом ПВЛУ Володимиром Дубинським, і з місцевими керівниками. Все було створено для нас ідеально. Ті гравці, які були змушені виїхати з Харкова із сім'ями, мали окреме житло, а ті хлопці, які ще не одружилися, мешкали в інших квартирах. Також все було добре продумано з харчуванням та організацією тренувального процесу.
– До речі, про тренування. Враховуючи велику кількість команд, я маю на увазі, ще й жіночих, як вдавалося проводити заняття, не перетинаючись з іншими клубами?
– Про це також подбали представники оргкомітету чемпіонату. Постійно складалися графіки тренувань, хоча, звичайно, були деякі накладки. Адже це життя і щось могло змінюватися. Взяти хоча б сирени повітряних тривог. Проте, всі чудово розуміли, коли нам доводиться і грати, і тренуватися, тому десь поступалися один одному. Іноді нам доводилося тренуватися дуже рано, години з сьомої ранку, а іноді, навпаки, о 21-22 годині. Одного разу довелося з'їздити до іншого спортзалу за 30 кілометрів від Чернівців. Але, ще раз повторюся, не було ніякого непорозуміння, а тим більше, серйозних конфліктів.
– Давайте перейдемо вже безпосередньо до гри Ваших підопічних. На груповому етапі команда грала нерівно, чергуючи гарні матчі з невдалими. В чому була така причина?
– Я вже говорив раніше, відповідаючи на подібне питання, що порівняно з минулим сезоном у команді відбулися чималі зміни, і нам треба було награти практично новий склад. На це пішов якийсь час. Плюс у нас так вийшло, що у команді виступали кілька ветеранів українського волейболу, яким вже далеко за 30. І на них випадало велике навантаження. А є ще група зовсім молодих хлопців, яким ще немає двадцяти або трохи старші, але досвіду у них ще недостатньо. Звідси була нестабільність. Але з приходом у середині сезону діагонального Віктора Шаповала, який повернувся до нашого колективу після кількох років відсутності, ми помітно зміцнили цю позицію. І чим ближче справа йшла до фінішу, тим краще було порозуміння гравців на майданчику. Нам навіть вдалося завдати єдиної поразки переможцю групового етапу клубу з Городка Хмельницької області «Епіцентр-Подоляни».
– … якому потім програли у півфінальній серії. Як Ви вважаєте, в чому основна причина тих поразок?
– Перш за все треба сказати про те, що «Епіцентр-Подоляни» вже протягом двох останніх сезонів є базовою командою для національної збірної України. Тому тут зібрані одні з найкращих гравців країни. Нам складно зараз з ними тягатись у цьому компоненті. Але за рахунок деяких інших якостей, як-от ігрова дисципліна, наполегливість, завзятість, нам вдавалося деякі партії проводити з ними на рівних. Так було і в тому переможному для нас поєдинку, так і було і у двох стартових партіях півфіналів. Але, програвши їх із мінімальною перевагою, хлопці, на жаль, на якийсь час втрачали концентрацію, частіше робили помилки, за що суперник одразу нас карав. А коли рахунок стрімко зростав на його користь, наздогнати подолян практично неможливо.
– Проте ви впевнено провели матчі бронзової серії із житомирським «Житичі-Поліссям». Чесно кажучи, мало хто очікував, що харків'яни виграють три матчі поспіль так впевнено. Добре налаштувалися?
– Не тільки. По-перше, останніми роками ми непогано грали з житомирською командою, якщо брати загалом за результатами. У нас більше перемог. І, до речі, ми вже вигравали у «Житичі» бронзову серію два роки тому. По-друге, нам дійсно вдалося добре підготуватися до цього протистояння, вивчивши гру суперників досконало. І приблизно знали, як вони діятимуть у тих чи інших ситуаціях. А, по-третє, перед вирішальним поєдинком у них зі складу через травму вибули два основні волейболісти. Тож у третьому матчі нам було трохи легше.
– Давайте назвемо всіх гравців «Юракадемії», які вибороли бронзові медалі. Тим більше, як Ви говорили у нашому попередньому інтерв'ю, усі свої перемоги команда присвячує рідному Харкову. Місту-герою, яке продовжує перебувати під постійним вогнем загарбників.
– Звісно, ми дуже раді, що додали трохи позитивних емоцій нашим вболівальникам. Ми дуже старалися. Щодо складу, то виділяти особливо нікого не буду. Тільки назву гравців за позиціями.
Зв’язуючі – Ілля Поліщук, Денис Дігтяр
Догравальники – Віталій Сухінін, Ігор Антонюк, Микита Арбузов, Артем Трояновський, Олександр Ковальов
Центральні блокуючі – Олександр Терещук, Павло Плотник, Владислав Антоненко
Діагональні – Віктор Шаповал, Євген Степовий
Ліберо – Владислав Переходнюк, Анатолій Баран
– А я Вам назву ще кілька прізвищ і Ви, звичайно, одразу зрозумієте чому. Діденко, Рогожин, Брова, Щуров, Канаєв, Шевченко, Кривобок, Рябов, Бойко та ціла низка інших гравців є вихованцями «Юракадемії», але зараз виступають у тому ж «Епіцентрі-Подоляни», у складі нового чемпіона країни «Прометея» з Дніпра, а також львівського «Баркома-Кажани», який цього року грав у польській Плюс-Лізі. Сюди ж можна додати і капітана національної збірної України Олега Плотницького, котрий робив перші кроки у дорослому волейболі саме у вашому колективі. Можна скласти цілу команду мрії «Юракадемії». Чи не так?
– В тих клубах, які Ви назвали, інші передусім фінансові умови та завдання. І всі хлопці, які амбітні і які хочуть досягти значно більшого у спорті, прагнуть йти туди, де можна цього досягти. У нас із цим скромніше і те, чого ми досягли в нинішньому сезоні – це справді наш найвищий рівень на сьогоднішній день. Тому ми так радіємо бронзовим медалям. А що стосується команди-мрії, то якщо буде така можливість і ми ставитимемо найвищі завдання, то багато хто з названих Вами гравців, я впевнений, обов'язково повернуться, так би мовити, до рідних пенатів. Практично з усіма ми підтримуємо добрі стосунки. І, до речі, вони були раді за «Юракадемію» та привітали нас із бронзовими медалями.
– А «Юракадемія» планує брати участь в одному з єврокубкових турнірів наступного сезону?
– Ми дуже цього хотіли б. Якщо у нас будуть необхідні фінансові гарантії, то, звичайно, подамо заявку. Тим більше, що два роки тому ми грали у Кубку Виклику, але не змогли пройти далі першого раунду. Далася взнаки відсутність досвіду проведення таких матчів. Я вважаю, що не лише нам, а й багатьом українським клубам, якщо випадає така можливість, треба обов'язково грати на міжнародному рівні. Тоді прогрес українського волейболу йтиме ще швидше.
– І на завершення нашої розмови ми бачили в соціальних мережах, що Ви разом із Леонідом Михайловим та капітаном команди Віталієм Сухініним днями зустрічалися у Харкові з ректором Національного юридичного університету Анатолієм Гетьманом. Про що йшлося на цій зустрічі?
– Насамперед, Анатолій Павлович привітав команду із завоюванням третього місця у чемпіонаті України. Докладно цікавився, як проходили вирішальні матчі. Я хочу сказати, що наш нинішній ректор упродовж багатьох років, відколи ще був проректором, уважно стежить за виступом команди, добре розбирається у волейболі і завжди підтримує хлопців чим може. І цього разу він побажав нам добре відпочити, потім успішно пройти літні навчально-тренувальні збори і в новому сезоні постаратися знову опинитися серед призерів.