Ліберо житомирської команди «Житичі-Поліський університет» Данііл Анохін – про дострокове завершення чемпіонату, Суперкубок України та подальші плани на життя, спеціально для сайту volleyball.ua.
– Де були і як дізналися про те що розпочалася війна?
– Був у Житомирі. На наступний день команда мала їхати на кубок України до міста Городок, але…
Прокинувся від дзвінка батька. Спочатку не повірив, що таке можливо. Потім подивився у вікно і все зрозумів. Я жив навпроти військової частини, а там побачив дуже багато техніки та зброї, яку готували наші військові. Подзвонив тренер та сказав негайно йти з моєї квартири, бо небезпечно знаходитися в ній. До речі, під час одного з обстрілів Житомира квартира все ж таки сильно постраждала.
Були думки їхати до рідних в місто Оріхів (Запорізька область), яке зараз потерпає від тяжких обстрілів орків та героїчно стоїть і витримує кожен удар та є кордоном між українською стороною та окупованою територією, але все ж таки поїхав з Житомира до товариша в Тернопіль.
– До речі, про Оріхів. Ваші близькі та рідні все ще там?
– Тато лишився. Всі інші виїхали в безпечне місце.
– Батькiв завжди важко вмовити залишити рiдну домiвку... Яка зараз там ситуацiя?
– Критична! Місто близьке до гуманітарної катастрофи, але завдяки керівництву та комунальникам міста, її ще не сталося. Бомблять домівки, лікарню, школи, дитячі садочки. Є загиблі серед цивільних людей. Завдяки героїчним зусиллям наших військових, волонтерів та всіх небайдужих, місто героїчно вистоює напад орків більше ніж 3 місяці, але є села, які вже окуповані. «Асвабадітєлі» розташовані в декількох кілометрах від самого міста.
– Здається, за день до початку війни ви у соцмережах подякували Житичам, і було схоже, що залишаєте команду – на той момент у розпал сезону. Що сталося?
– Виникли такі обставини, що мені потрібно було залишити Житомир. Але це не означало, що я остаточно йду з команди. На даний момент є діалог з керівництвом команди «Житичі», тому все , що було до війни - позаду. Зараз всі об’єднались та роблять все можливе, щоб перемога була за нашою країною.
– Кілька тижнів тому стало відомо, що сезон завершено достроково. Відомі призери та чемпіон. Як сприйняли цю новину?
– Дуже прикро, що чемпіонат не завершився повноцінно – без етапу плей-оф. На мою думку, був би інший підсумок, але зараз в нашій країні неможливо його проводити, тому маємо таке турнірне становище. На сьогоднішній день всі розуміють, що на першому плані – це перемога нашої країни над окупантами, тому мене не сильно хвилював, як закінчиться чемпіонат і за яким форматом будуть визначені місця.
– Загалом, як оцінюєте сезон – для вашої команди та окремо для себе?
– Якщо оцінювати сезон для команди «Житичі» за результатами – вдало, бо команда вперше в своїй історії перемогла в Суперкубку України. Хоча мало хто вірив, що саме ми переможемо в ньому. До речі, саме цей турнір єдиний, який завершився повноцінно.
Перемогою в Суперкубку України ми для себе довели, що кожен суперник нам під силу і не потрібно нам по сім тренерів в команді та терафлекс в залі! Велике дякую всім гравцям, які були причетні до цього історичного успіху, незважаючи на всі негаразди, які супроводжували нас протягом сезону.
На початку сезону був підібраний дуже сильний склад, якому було під силу стати чемпіоном, цьому підтвердження дуже вдалий початок нашої команди. Легіонерів не змогли заявити через труднощі з трансфером, потім після Суперкубку пішли ще декілька сильних гравців і ми в підсумку були вимушені покинути трійку лідерів. Думаю, раунд плей-оф був би надзвичайно цікавий і як показав Суперкубок України на цьому етапі явних фаворитів немає, шанси у всіх рівні.
Для себе я оцінюю цей сезон в ігровому плані позитивно, бо мав багато ігрової практики, яка мені була неабияк потрібна.
– Які ваші подальші плани? Здається у «Житичах» ви грали на правах оренди. І у вас був контракт з «Епіцентром-Подоляни».
– Так, я перед тим, як йти в оренду в Житомир, перепідписав контракт з ними на 2 роки. Але з 1 квітня був звільнений за взаємною згодою. Тому не бачу себе в майбутньому в цій команді. Зі мною зв’язувались декілька клубів, спілкувались щодо моїх планів на майбутнє, але я тяжко уявляю на сьогоднішній день проведення наступного чемпіонату, бо в країні війна. Є пропозиції, але спочатку хочеться, щоб скоріше закінчилась війна і настав мир в нашій країні. Можливо, в таких умовах прийдеться кардинально змінити своє відношення до волейболу.
Користуючись нагодою, хотілось би сказати слова великої вдячності нашим героям-воїнам , волонтерам та всім українцям, які героїчно протистоять окупантам!!! Ми в черговий раз підтверджуємо, що українці – великий та сильний народ. Пишаюсь, що я українець! Перемога буде за нами. А «рускіє асвабадітєлі», я впевнений, скоро підуть за шляхом «руского воєнного корабля».
ДОВІДКА:
Данііл Анохін
Амплуа: ліберо
Зріст: 190
Дата народження: 17.07.1997
Місце народження: м. Оріхів (Запорізька область)
Спортивна кар’єра: "Юракадемія" (2018-2020), "Епіцентр-Подоляни" (2020\21), "Житичі-Поліський університет" (2021\22).
Фото: Артем Лавренчук та Ірина Рубан